Розумна невістка

Один заможний чоловік доручив синові триста баранів. Звелів перезимувати їх і навесні повернути йому. Не дав ані гроша на годівлю баранів, але наказав, щоб син пригнав їх усіх живими й здоровими. Син був дурненький, загнав отару в якесь село, скоро засніжило, а хлопець не мав за що тих баранів годувати. Став він і плаче. Побачила одна дівчина, що він плаче, і спитала:

— Чого ти плачеш?

Хлопець розповів їй:

— Батько дав мені триста баранів і хоче, щоб я повернув йому навесні усі триста голів, а грошей, щоб їх прогодувати, не залишив.

Дівчина порадила йому:

— Позич гроші й прогодуй баранів до весни, а тоді настрижеш з них вовни, продаси й повернеш борги, а батькові — його баранів.

Хлопець так і зробив.

Коли навесні він пригнав батькові усіх баранів, той спитав:

— Хто тебе напутив? Ти б сам до цього не додумався!

Хлопець відповів:

— Напутила мене дівчина з одного села.

Батько сказав:

— Як хочеш її взяти, я піду сватати її.

— Сватай, я її візьму.

Коли батько прийшов сватати дівчину, її батька якраз не було вдома. Він спитав дівчину:

— Де твій батько?

Та відповіла:

— Пішов до млина.

— А чи скоро повернеться?

Дівчина відказала:

— Як піде поза лісом, то вернеться скоро, а піде навпростець — забариться.

Невдовзі батько дівчини вернувся з млина. Він сказав, що віддасть доньку, але зажадав, щоб прийшли свати. Коли свати прийшли й посідали за стіл, надворі загавкали собаки. Свекор вийшов подивитися, хто йде. Коли повернувся, його запитали:

— Хто там?

Свекор відповів:

— Іде нерода, веде неплода й несе неніцу[1].

Ніхто не зрозумів, що це означає. Свати запитали свекра, що це він сказав. А той каже:

— Спитайте мою невістку, чи вона знає.

Дівчина сказала:

— Знаю.

— То хто ж ішов, дівчино?

— Йшов чернець, вів він мула й ніс сіль.

Уранці, коли молоді повінчалися й рушили в дорогу, свекор сказав:

— Ви їдьте, а я піду на лови й скоро наздожену вас. Чекайте на мене біля рівних борозен і сухих пеньків, що пускають воду.

Вони поїхали, та ніхто не знав, де саме чекати на свекра. Біля виноградників дівчина сказала:

— Тут зачекаймо. Свекор казав, щоб ми саме тут зачекали його.

Невдовзі свекор наздогнав їх, і вони рушили далі.

От живе невістка у свекра, та якось розбійники схопили його, завели в ліс і зажадали грошей. Свекор їм каже:

— Ідіть до мене в дім і скажіть моїй невістці, хай наварить, нагодує вас, напоїть, а тоді заведе в підвал, де лежать гроші; там візьміть, скільки хочете; а ще прошу переказати моїй невістці таке: наша сука привела цуценят, а свиня опоросилася, тож нехай візьме цуценят і кине їх під свиню, а поросят підкладе під сучку.

Розбійники, не зрозумівши, що сказав свекор, пішли й переказали невістці все, що той велів. А невістка їм:

— Я так і зроблю.

Наварила, поставила на стіл, нагодувала їх, напоїла, а тоді й каже:

— Оце вам поросята під сучку й цуценята під свиню!

Селяни повбивали розбійників, пішли в ліс і врятували свекра.

[1] «Нерода» означає — чернець, «неплода» — мул, «неніца» — сіль. Свекор вжив так звані діалектні, тобто місцеві слова; діалект — це говірка, якою розмовляють у певній місцевості, часом це говірка одного села.


Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up