Вовк

Бурятська казка

Прибіг вовк до річки. Бачить — у багні лоша загрузло. Захотілося вовкові його з’їсти. Простогнало лоша:

— Спочатку витягни мене, а потім з’їси…

Вовк згодився, витяг лоша з багна.

Лоша огляділось:

— Стривай, вовче, не їж мене: я брудний. Дай обсохнути, бруд очистити, потім з’їси.

Обсохло на сонці лоша, обчистилось.

Вовк пащу роззявляє.

А лоша каже:

— Стривай, вовче, у мене в копиті задньої ноги печатка золота захована. Візьми її, розбагатієш, усі тобі заздритимуть…

Зрадів вовк. Підняло лоша ногу. Вовк почав шукати в копиті золоту печатку. А лоша як вдарило вовка в лоб, так вовк і перекинувся. Плаче, сльозами вмивається.

Втекло лоша. Розлютився вовк: «І чому я його відразу не з’їв? Що він мені — син чи брат?»

Пішов вовк далі. Аж бачить — на вигоні біля огорожі лоша пасеться. Вовк до нього:

— Я тебе з’їм!

— Сідай на мене,— каже лоша,— я тебе покатаю, а потім уже з’їси мене.

Вовк сів на лоша. Воно помчало швидше за вітер. Пробігло під жердинами огорожі, а вовк так торохнувся об верхню жердину, що впав з лошати і довго лежав, наче мертвий. Потім опритомнів і поплентався до улусу. Там свині паслися, землю рили.

Закричав голодний вовк:

— Я вас з’їм!..

— Ти, вовче, спочатку послухай, як ми співаємо,— І свині голосно закувікали.

Збіглися люди, вовк ледве ноги виніс. Пішов він назад у ліс, а назустріч йому мисливський собака.

— Я тебе з’їм,— каже вовк.

— Іди своєю дорогою,— сказав собака і вищирив зуби.

Вовк підібгав хвіст, відійшов. Побачив тушу козла, зрадів:

— Тепер уже поїм досхочу!..

Накинувся голодний вовк на тушу та й потрапив у пастку.

Перекладач: В. Морозова

Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up