Золоторунна овечка

Грецька казка

Жив-був на світі цар. Було в нього троє синів. Після смерті царя двоє старших тільки те й робили, що розтринькували свої гроші в кав’ярнях. Незабаром вони залізли в борги.

А менший син був ощадливий. Він одружився, став царем. З часом у них народилася гарна-прегарна донька. Цар збудував для неї розкішний палац під землею. Там вона і жила. А щоб ніхто не знав, де царівна, цар стратив майстра, який звів той палац, а потім видав наказ: «Хто знайде мою доньку, за того вона вийде заміж, а ні — тому голова з плечей».

Багато сміливців погодилось шукати царівну, але ніхто так її й не знайшов.

У цьому царстві жив бідний юнак. І йому схотілося спробувати щастя. Пішов він до мудреця і спитав, що йому робити.

— Тільки золоте руно може тобі допомогти,— відповів той.

Він допоміг хлопцеві влізти в овечу шкуру з золотою вовною і відвів до царя.

— Ти продаєш цю овечку? — спитав цар.

— Ні, царю, не продаю, але якщо вона вам подобається, я можу залишити її на три дні. Потім прийду по неї.

Цар, радий-радісінький, повів овечку до своєї доньки, щоб і вона розважилася трохи. Минали одну по одній золоті й срібні кімнати. Коли підійшли до останніх дверей, цар мовив:

— Впусти нас, земле!

Двері відчинилися. Знову пройшли багато кімнат. Зупинилися біля одних, цар мовив:

— Впусти нас, земле!

Знову самі відчинилися двері; посеред кімнати сиділа царівна, вся у сріблі.

Царівні дуже сподобалася овечка, а цар, побачивши, що донька трохи звеселіла, залишив овечку, а сам пішов до себе.

Вночі хлопець виліз з овечої шкури і розбудив царівну. Як побачила вона перед собою красеня, так відразу й покохала його. А потім і питає:

— Що тебе привело сюди, хлопче?

— Дізнався я, скільки юнаків віддають за тебе своє життя, то й вирішив будь-що тебе знайти.

— Це добре, що ти мене знайшов, але тепер мій батько оберне мене і служниць на гусей. Коли він спитає тебе, котра з них царівна, ти уважно дивися, я буду чистити на собі пір’я.

Минуло три дні, і мудрець прийшов до царя по овечку.

Що робити цареві? Пішов він до своєї доньки, а вона й каже:

— Спасибі тобі, батечку, мені було так весело з овечкою!

Цар відвів овечку до мудреця, і той пішов додому. Хлопець виліз із золотого руна — і до царя.

— Я знайду царівну,— мовив він.

— Жаль мені твоєї молодості,— відповів цар.— Скільки сміливців позбулися своєї голови, а ти кажеш — знайду! Не знайдеш ..ти царівни! Загинеш…

— Що буде, те й буде, я готовий віддати своє життя, але спочатку спробую знайти царівну.

Пішов хлопець по кімнатах, а цар за ним. Зупинилися біля великих дверей.

— Скажіть свої три слова,— попросив хлопець.

— Що мені сказати: палаце, палаце, палаце?

— Ні, інші: впусти нас, земле!

Проказав ці слова цар, і двері відчинилися. Цар од хвилювання тільки вуса посмикував.

Біля інших дверей сказали те ж саме; незабаром знайшли ту кімнату, де жила царівна.

— Добре, хлопче,— мовив цар.— Царівну ти знайшов. Але тепер свою доньку і служниць я оберну на гусей. Якщо вгадаєш, котра з них царівна, одружишся з нею.

Цар обернув доньку і служниць гусками та й питає хлопця:

— Котра з них царівна?

— Он та, що скубеться,— відповів хлопець.

Повінчали хлопця з царівною. І прожили вони довге щасливе життя.


Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up