Як невістка провчила скупу свекруху

Давно колись жила собі баба з невісткою. Та не було між ними злагоди. Баба тримала невістку в чорному тілі: сама нишком наїсться, а невістка голодує.

Одного дня, коли свекруха була вдома сама, принесла їй сусідка коржиків.

— Дякую, дякую! Я їх зараз же скуштую,— сказала баба і поїла майже всі коржики.

Лишилося тільки п’ять, але і їх баба ой як не хотіла віддати невістці! А тому поклала коржики у горщик, гарненько його прикрила й поставила у комод. Та все одно не заспокоїлася, аж поки не звеліла коржикам:

— Слухайте уважно. Як невістка загляне, перекиньтесь жабами.

Баба повторила заклинання кілька разів і пішла з хати.

Однак невістка, яка саме повернулася з поля, все це бачила й чула, заховавшись за дверима. «От скнара!» — подумала вона, а коли стара вийшла з двору, то вийняла з комода коржики й з’їла.

«Треба провчити свекруху!» — вирішила невістка.

Побігла вона на город за хатою, наловила жаб, напустила їх у горщик і гарненько його прикрила, а сама знову пішла в поле.

Невдовзі свекруха повернулася додому і, згадавши про коржики, поспішила до хати.

«Добре, що нема невістки»,— подумала вона і вийняла з комода горщик.

Та от диво — коржики обернулися в жаб і повистрибували з горщика.

Баба сторопіла.

— Ой, коржики, таж це — я, це — я! Як будете так стрибати, то вся начинка з вас повипадає! — благала стара і кинулася вслід за жабами.

А жаби стриб у город за хатою — тільки їх і бачили.

Перекладач: Іван Дзюба

Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up