Якось борсук і куниця бігли лісовою стежкою і побачили шматок м’яса. Підбігли вони до своєї знахідки.

— Я знайшов шматок м’яса!— закричав борсук.

— Ні, це я знайшла шматок м’яса!— закричала на весь ліс куниця.

Борсук своє:

— Це я знайшов! Нема чого даремно сперечатися!

Куниця своє:

— Я перша побачила!

Так вони сперечалися-сперечалися, ледве до бійки не дійшло.

Тоді борсук запропонував:

— Ходімо до судді. Нехай він нас розсудить.

А суддею у цьому лісі була лисиця.

Вислухала лисиця борсука і куницю та й каже:

— Дайте мені сюди вашу знахідку.

Віддали борсук і куниця судді шматок м’яса. Лисиця сказала:

— Треба цей шматок поділити на дві рівні частини. Одну частину нехай візьме собі борсук, другу — куниця.

З цими словами лисиця розірвала шматок на дві частини.

— Це несправедливо,— заскавчав борсук.— У куниці шматок більший.

— Ми цю біду виправимо,— сказала хитра лисиця і відкусила від долі куниці значну частину м’яса.

— Тепер у борсука шматок більший,— закричала куниця.— Це несправедливо!

— Нічого! Ми і цю біду виправимо! Я люблю, щоб усе було по справедливості.

Сказавши так, лисиця знову відкусила шматок м’яса, та вже від долі борсука. Тепер виявилося, що у куниці залишився шматок більший, ніж у борсука. Тоді лисиця не розгубилась і відкусила від шматка куниці. Отак вона вирівнювала шматки до того часу, поки від знахідки нічого не залишилося.

Мабуть, правду кажуть розумні люди: скупі і непоступливі завжди зазнають більших збитків.