— Братику льоде, агей, братику льоде, ви дужчий за всіх?

— Був я дужчий за всіх, та пригріло сонце й розтопило мене.

— Братику сонце, агей, братику сонце, ви дужче за всіх?

— Якби я було дужче за всіх, хіба заступила б мене темна хмара?

— Хмарино-сестрице, агей, хмарино сестрице, ви дужча за всіх?

— Ох, якби я була дужча за всіх, хіба вода з мого тіла лилася б дощем на землю?

— Братику дощику, ви дужчий за всіх?

— Ні, якби я був дужчий за всіх, земля не поглинала б мене.

— Землице-сестрице, агей, землице-сестрице, ви дужча за всіх?

— Ох, коли б я була дужча за всіх, хіба трава розривала б мені груди?

— Травице-сестрице, агей, ви дужча за всіх?

— Ні, ні, я не дужча за всіх! Якби я була дужча за всіх, хіба скубли мене вівці?

— Овечко-сестричко, ви дужча за всіх?

— Коли б я була дужча за всіх, хіба хижий вовк накидався б на мене?

— Вовчику-братику, агей, вовчику-братику, ви дужчий за всіх?

— Ох, коли 6 я був дужчий за всіх, хіба мисливець стріляв би мене, щоб напхати мою щкуру половою?

— Мисливчику-братчику, агей, мисливчику-братчику, ви дужчий за всіх?

— Ні, якби я був дужчий за всіх, хіба миша погризла б гніт у моїй рушниці?

— Мишко-сестричко, ви дужча за всіх?

— Ех, коли була б я дужча за всіх, хіба ловив би мене кіт?

— Котику-братику, агей, котику-братику, ви дужчий за всіх?

— Якби я був дужчий за всіх, не терпів би стільки від пса.

— Песику-братику, агей, песику-братику, ви дужчий за всіх?

— Та коли б я був дужчий за всіх, хіба мурашва точила б мій черепок?

— Мурашко-сестричко!

— Слухаю вас!

— Чого у вас така велика голова?

— Від безлічі думок і турбот повсякденних.

— Чого у вас такий тонкий поперек?

— Від щоденної праці.