Прийшов ворон до кошари, побачив на курені для чабанів сир та й урвав собі великий шмат сиру. Почав летіти над землею. Побачила лисиця і стала бігти за ним, щоб відібрати від нього сир А він долетів до хащі, вилетів на високе дерево та поміж дві гілки сів їсти.
Лисиця за ним добігла до хащі, побачила, що на високому дереві їсть. Стала вона хвалити:
— Який ти красний, чорнеє пір'я на тобі красне, якби тобі і голос такий красний як пір'я, був би пташкам за царя.
А він хотів похвалитися, розняв дзьоба і став крякати, а сир упав додолу, лисиця його й з'їла.
Чоловіка оберуть старостою, а він загордиться дуже, то його скинуть із старостування. І зостанеться він таким дурним, як той ворон, що не з'їв сиру.
Побачила лисиця качура в болоті; заночував у болоті сам, а лисиця побачила його та почала казати:
— Який ти брудний, качуре! І пір'я тобі закучерявилося на хвості! Був би-сь другим царем, якби іще знявся з болота злетіти.
Але качур зрозумів, що не гаразд то, та й каже лисиці:
— Так! так!
Та й пішов насеред болота.
Повчання з того таке буде: прийшов чоловік до чоловіка, та хотів його на недобреє діло нарадити, -але він не міг відмовитися, та казав усе слово:
— Так.
Та він не так гадав, як тому потакував.
Премудрий Соломон розумів, про що пташина співає, про що створіння бесідує.
Аж одного разу сиділи дві пташки на великій хаті. Один пташок так перед другим хвалиться:
— Якби своєю ногою вдарив, то б ця хата розвалилася.
Почув ту бесіду премудрий Соломон і каже:
— Хробаче, хробаче! Та що ти кажеш, що од твоєї ноги кам'яна хата розвалилася б?
Одповідає птах премудрому Соломонові.
— Найясніший царю! Я ж можу перед своєю жінкою чимось похвалитися?
А Соломон чув і те записав, і нічого на те не сказав.
А то були два горобці.
