Легінь кілька років гарував у багачів. Недосипав і недоїдав, аби скласти трохи грошенят та купити щось для господарки. Потім пішов до сільської дівчини і каже:
— Ади, Маріє, маю гроші й хочу газдувати. Будь моєю жінкою.
Дівчина відповіла:
— Не можу я бути твоєю жінкою — в тебе неньо лихий.
Та Марія хлопцеві подобалася — мав би файну жінку!
Що тепер робити? Не вижене ж батька на зелену пашу. Зажурився, задумався. І одного дня повів свого тата на третє село, до далеких родичів. Лишив грошей, аби там старого добре дозирали, і знову пішов до дівчини.
— Будь мені за жінку. Вже не маю неня — поховав його…
— Коли так, то буду я твоєю…
І справили весілля.
Та не минуло й тижня, як Марії приснився старий. Він просив її: «Візьми мене, невісточко, додому, бо мені тяжко на чужині з чужими людьми»…
Марія геть чисто налякалася. Вранці побігла до попа і каже:
— Панотчику, приснився мені чоловіків неньо. Просився небіжчик, аби його взяти з того світу. Я боюся…
— Не бійся, сестро моя, він є в пеклі до самих колін,— відповідає піп.— Заплати тисячу лей, і я помолюся, аби дав тобі спокій.
Жінка пішла додому, взяла грошей і понесла панотцеві.
А вночі їй знову приснився старий. Сказав: «Невісточко моя, дуже хочу вернутися додому. Скажи моєму синові, аби забрав мене вже звідси».
Жінка ледве дочекалася ранку. Як чоловік пішов на роботу, вона побігла до попа.
— Панотчику любий, небіжчик неньо ще раз приснився мені. Ви щось робіть, бо мені аж страшно лишатися в хаті.
— Він, молодичко, у пеклі до самого пояса. Дай тисячу лей, аби я помолився, тоді дасть тобі спокій.
Марія одразу побігла додому. Кинулася до скрині, де були зароблені чоловіком гроші, взяла тисячу лей. Дала їх попові й тішилася, що більше не буде покійний батько снитися. Але коли настала ніч, він знову приснився. Жінка — до попа:
— І далі сниться, панотчику! Що мені робити? Порадьте, бо здурію.
— Дай тисячу лей, і тепер усьому має бути кінець.
Молодиця принесла попові решту чоловікових грошей, вернулася додому.
Другого дня її чоловік хотів узяти лей і отворив скриню. Мацнув — а там ні шустки. Крикнув:
— Жінко, а де наші гроші?
І вона зізналася:
— Я дала панотцеві, аби молився за твого покійного неня, бо старий щоночі мені сниться.
Чоловік сердитий, як вогонь.
Другого дня привів свого батька із третього села і пішов з ним до попа.
— Зачекайте, неню, отут, перед порогом,—сказав батькові.
А сам зайшов у дім.
— Панотче, за що ви забрали гроші від моєї жінки?
— Я молився, аби твого тата випустили з пекла.
Чоловік вийшов надвір, покликав старого.
— Адіть, він гездечки… За кого ж ви молилися?
Піп перехрестився і нічого більше не сказав, лише зашморгав носом і даремні гроші положив на стіл перед чоловіком.
Чоловік і жінка потім багато років файно газдували, а старий батько доживав свій вік коло них.
