Було, де не було, у сімдесят сьомій державі, за скляними горами, за молочними потоками… Так би наші вороги держалися на силах, як пісок на вилах. Я їх не лаю, дай їм, боже, що собі гадаю…

Був один циганин, що корчував ліс, а піп туди ходив на полювання. Побачив піп зайця і стрілив у нього, а коли підстрелений заєць пробігав попри циганина, той підняв мотику, прицілився держалном і вигукнув: «Пу-у-у!»

— Що ти, циганине, робиш? — питає його піп.

— Я знаю, що роблю…

— Заєць мій!

— Ой, бо мій!

— Я подам тебе на суд…

— Подавайте мене хоч на небо!

І написав піп жалобу на циганина, і подав у суд…

Раз лиш прийшли повістки йти на суд. Піп зустрів циганина і каже:

— Та, неборе, треба нам збиратися в суд.

Циганин подивився на себе і каже:

— Я в такому дранті не піду до суду.

— А як тоді буде?

— Пане превелебний, як дасте мені свою одежу, то підемо.

Піп задумався.

— Ну, то ходи до мене, і я тобі знайду якийсь одяг. Циганин пішов на фару[1], і піп йому позичив свій одяг. Ідуть вони в місто. Циганин гордо ступає, крисаня[2] набік.

Коли судді почали розглядати справу, питають циганина:

— Ну, чий був заєць?

— Був мій і є мій!

— Але пан превелебний каже, що його…

— Звідки його, коли моя рушниця стріляла.

Судді сміються:

— Як мотика могла стріляти?

— Пане суддя, коли бог хоче, то й мотика стрілить, а коли не хоче, то й рушниця не стрілить.

Але піп б'ється у груди, що заєць його.

Тоді циганин каже:

— Пан превелебний може сказати, що і ця одежа, що на мені,— його.

А піп закричав:

— Ой, бо моя!

Судді засміялися:

— Пане превелебний, то неможливе діло!

Закінчився розгляд, судді порадилися і проголосили!

— Право виграв циган…

Піп і циган вертаються додому. І коли вже мали розходитися, піп проговорив:

— Неборе циганине, як буде з одежою? Ходи до мене і переодягнешся…

— Пане превелебний, ви не чули, що проголосив суд? Одежа моя… А якщо ви крутите, то повертаймося до суду…

Почухав піп потилицю і махнув рукою:

— Чорт з тобою, циганине…

Та й казці кінець.

[1] Фара — попівський будинок

[2] Крисаня — капелюх