Були собі дід та баба, а у них курочка ряба та півничок. От побігли вони раз на смітник та й знайшли по зерняті. Півничок же своє ковтнув, а курочка вдавилась, лежить і не дише, крильцями не колише.
Пішов півник до моря води прохати:
— Море, море, дай води!
— Нащо води?
— Турі вода; там і Турька лежить
І не дише уже,
Крильцями, ніжками
Не колише уже!
— Піди до вола, хай ріг дасть.
Пішов він до вола:
— Воле, воле, дай ріг!
— Нащо роги?
— Морю роги; море мені води дасть.
— Нащо вода?
— Турі вода; там і Турька лежить
І не дише уже,
Крильцями, ніжками
Не колише уже!
— Піди до дуба, хай жолудь дасть.
Пішов він до дуба:
— Дубе, дубе, дай жолудь!
— Нащо жолудь?
— Волу жолудь; він мені ріг дасть.
— Нащо роги?
— Морю роги; море мені води дасть.
— Нащо вода?
— Турі вода: там і Турька лежить
І не дише уже,
Крильцями, ніжками
Не колише уже!
— Піди до липи, хай лист дасть.
Пішов він до липи:
— Липо, липо, дай лист!
— Нащо лист?
— Дубу лист; дуб мені жолудь дасть.
— Нащо жолудь?
— Волу жолудь; він мені ріг дасть.
— Нащо роги?
— Морю роги; море мені води дасть.
— Нащо вода?
— Турі вода; там і Турька лежить
І не дише уже,
Крильцями, ніжками
Не колише уже!
— Піди до дівок, хай сплетуть мені вінок. Пішов до дівок:
— Дівки, дівки, сплетіть вінки!
— Нащо вінки?
— Липі вінки; липа мені лист дасть.
— Нащо лист?
— Дубу лист; дуб мені жолудь дасть
— Нащо жолудь?
— Волу жолудь; віл мені ріг дасть.
— Нащо роги?
— Морю роги; море мені води дасть.
— Нащо вода?
— Турі вода; там і Турька лежить
І не дише уже,
Крильцями, ніжками
Не колише уже!
Сплели дівки йому вінок; поніс він липі, липа лист дала; поніс лист до дуба, дуб жолудь дав; поніс жолудь до вола, віл ріг дав; поніс роги до моря, море води дало. Набрав півничок водиці, та поки приніс, аж курочку вже і черви сточили.
