Лисичка-суддя

Українська казка

Двоє котиків веселих добули собі хитро-мудро грудочку сиру. Одбігли з ним подалі й почали радитися, як його краще поділитися. Та ще й поділитися так, щоб не було кривди ні тому, ні тому. – щоб якраз по правді рівнесенько розділити.

Один котик і каже:

— Давай поділимо отак, упоперек!

А другий каже:

— Ні, розділимо краще вздовж!

Отак і сперечаються. Коли це біжить лисичка. Побачила вона котиків, угледіла грудочку сиру, зупинилася та й питає:

— А що тут у вас таке? Про що сперечаєтесь?

— Так і так,— розказують котики,— ось не знаємо, як нам краще поділити грудочку сиру.

— Е,— каже лисичка,— це можна дуже добре зробити! Ось дайте, я вам поділю!

Котики й оддали їй грудочку сиру, щоб вона розділила. Лисичка переломила грудочку сиру надвоє, а далі й каже:

— Ні, оцей шматочок — більший, треба порівняти!

Та й над'їла один шматочок.

— А тепер,— каже,— оцей більший, треба його трішки підрівняти, щоб по правді було! Не можна ж, щоб которому з вас кривда була!

І знов над'їла. Та так рівняла, рівняла — то той шматочок над’їсть, то той,— поки стало два зовсім маленьких шматочки.

— Ну,— каже лисичка,— оце ж маєте тепер уже зовсім однаковісінькі шматочки, хоч і на важницю покладіть!

— Ну, добре,— кажуть котики,— але ж ти багато нашого сиру з'їла! За що ти стільки нашого добра взяла?

— Як — за віщо?! — одказала лисичка.— А я ж вас поділила!


Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up