Прийшов ворон до кошари, побачив на курені для чабанів сир та й урвав собі великий шмат сиру. Почав летіти над землею. Побачила лисиця і стала бігти за ним, щоб відібрати від нього сир А він долетів до хащі, вилетів на високе дерево та поміж дві гілки сів їсти.
Лисиця за ним добігла до хащі, побачила, що на високому дереві їсть. Стала вона хвалити:
— Який ти красний, чорнеє пір'я на тобі красне, якби тобі і голос такий красний як пір'я, був би пташкам за царя.
А він хотів похвалитися, розняв дзьоба і став крякати, а сир упав додолу, лисиця його й з'їла.
Чоловіка оберуть старостою, а він загордиться дуже, то його скинуть із старостування. І зостанеться він таким дурним, як той ворон, що не з'їв сиру.
Побачила лисиця качура в болоті; заночував у болоті сам, а лисиця побачила його та почала казати:
— Який ти брудний, качуре! І пір'я тобі закучерявилося на хвості! Був би-сь другим царем, якби іще знявся з болота злетіти.
Але качур зрозумів, що не гаразд то, та й каже лисиці:
— Так! так!
Та й пішов насеред болота.
Повчання з того таке буде: прийшов чоловік до чоловіка, та хотів його на недобреє діло нарадити, -але він не міг відмовитися, та казав усе слово:
— Так.
Та він не так гадав, як тому потакував.
