Лисиця та ведмідь

Українська казка

Попросилася лисиця у ведмедика в огороді:

— Дай мені, ведмедику, огородини з половини, посаджу ріпки у тебе.

— А як же ми будем ділиться?

— Тобі буде, ведмедику, верховіння, а мені коріння.

Як росте, росте та ріпка. Потім та лисичка вигребла ту ріпку.

— Ну, іди ж тепер, ведмедику, будем ділиться; забирай, ведмедику, верховіння своє, а я — коріння.

Ведмедик подивився: немає з верховіння ніякого толку. Гребнув на спід, коли там вигріб ріпку, і тоді на лисичку розсердивсь:

— Що ти мене обманула. На другий год я тобі уже не дам.

Вона діждала уп’ять літа і уп’ять іде до його просить з половини. Таки уп’ять же:

— Дай мені, ведмедику, огородники, таки я посію маку.

— Так як же ми будем ділиться?.. Хай вже мені буде коріння.

— Нехай,— каже,— і нехай.

Вона тоді повернулась, насіяла маку. Росте той мак і росте. Вона його пополола і зжала.

— Іди, ведмедику, будем ділиться.

Вона забрала верховіння, а він забрав коріння. Коли найшов маківку, витрусив на лапку, укинув у рот і розсердився уп’ять на лисичку.

— Постій же ти, каиальська лисичка, прийдеш ти ще, я вже тобі не дам.

Діждався третього літа. Вона уп’ять іде:

— Дай-таки, ведмедику-братику, мені огородники.

— Я на тебе, сестрице-лисице, серджуся, що ти двоє літ садила, та я і не поживився нічим.

— Ну, таки дай, братику.

— Так як же ж: тепер нехай буде мені уже верховіннячко.

— Нехай, нехай, братику, нехай.

Ну, вона взяла уп’ять моркви насіяла. Росте та морква, росте. Вона прополола її; потім викопала, як поспіла, і позвала ведмедика:

— Іди, братику, будем ділиться.

Йому верховіння пообрізувала, а собі коріння.

От він розсердивсь на неї, узяв санки і поїхав…


Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up