Лисиця з Журавлем затоваришувала. Та й просить журавля:
— Навчи мене літати, а я тебе навчу, як тут зимувати.
Забрала журавля до себе в нору. Журавель і питає:
— Скільки в тебе, лисичко, думок?
— У мене аж сім думок,— відказала хвастуха-лисичка.
— А в тебе, журавлику, скільки?
— А в мене,— каже смиренний журавель,— тільки дві: як курлу, так курлу.
— Ось лежи,— каже,— ти, Журавлику, тут коло нори, а я тебе багном обляпаю, а як прийдуть стрільці, ти лежи нерухомо, щоб вони з тобою не робили. Вони будуть тебе вертіти, перекидати з боку на бік, скажуть: «Лисиця задушила», а я тим часом вибіжу з нори та й побіжу; вони, побачивши мене, покинуть тебе та поженуться за мною, а ти й полетиш.
І справді, наспіли стрільці, вертіли журавля, вертіли, запримітили й нору лисиччину та й кажуть:
— Це лисиця його задушила і заволокла сюди. Ось і нора її.
А тут лисиця і винирнула. Та й навтіки.
Стрілець у погоню за нею, а журавель закурликав, знявся і собі полетів. Стрільці не зловили нікого.
Потім зійшлися лисиця й журавель. Лисиця своє провадить, каже:
— Навчи ж мене, журавлику, літати.
Журавель каже:
— Сідай на мене, на крила, та держись.
Піднявся вгору, а вона лясь! І впала на землю.
— Ні, ти мене вище підійми! — каже лисиця.
Він її ще вище підняв. Не вдержалась лисиця, упала на пеньок та й убилась.
От тобі і сім думок! А в журавля дві, та правдиві.
