Коли була панщина, народ робив у пана, і пани дуже знущалися з народу. А один царський син хотів знати, як народ живе, як робить, що з ним діється, бо бачив, що народ дуже смутний.
Прийшов до пана й каже:
— Пане, беріть мене за робітника.
Пан його прийняв і призначив за десятника, аби поводив народом.
Подивився царський син на годинника — дванадцять годин. І сказав:
— Люди, можете полуденкувати, хто що має.
А люди боялися:
— Як пан побачить, що без його дозволу ми сіли полуденкувати, буде нас бити!
— Не бійтеся, сідайте лиш, я вам нині наказую.
А в три години прийшов пан і дає наказ іти полуденкувати. Люди кажуть:
— Ми вже їли…
Пан ступив до десятника, схопив довгий батіг і почав бити і десятника, і людей.
— Більш аби такого не було! Доки я не прийду і не дам наказ ставати на полуденок, маєте працювати!
На другий день десятник знову пішов робити і знову у дванадцять годин сказав людям полуденкувати.
Деякі не їли, боялися пана. А десятник каже:
— Не бійтеся, люди, сідайте і їжте.
Прийшов пан і знов побив десятника й людей.
Тоді царський син прийшов до пана й каже:
— Ну, виписуйте мене геть з роботи. Я у вас не хочу робити, бо ви з народу знущаєтеся.
Зібрався і пішов. На торзі купив собі три коні: одного сліпого, другого худого, а третього тучного. Зв’язав коней у трійку і прискакав додому, до царя. На дворі розв’язав їх. Худий кінь нараз пішов попід плоти шукати траву, бо був голоден. Сліпий стоїть посеред двору, бо нічого не бачить. А тучний грається, бо ситий.
А сам зайшов до хижі до свого нянька. Цар питає сина:
— Ну, синку, чи ти бачив, що діє наш народ?
— Бачив. Увесь народ я пригнав у двір, аби й ви побачили, як живе.
Цар вийшов, дивиться — на дворі три коні.
— Та що це за народ?
— Ну, розтолкуй сам, бо ти цар. Ти мусиш знати, що це за народ.
— Ну, скажімо, худий кінь — робітний народ.
— Правда,— підтвердив син.— А тучний?
Думає, думає цар.
— Видно, це буде панство, бо добре підскакує…
— А сліпий?
І толку вав і не міг розтолкувати цар.
— Няньку, це ти. Ти народ лишив на панщину. А панщина народом дуже вробляє. І це недобре, няню. Ти землю відбери від панщини, поділи межи народом і будеш бачити, що стане ліпше жити.
І панщина розбилася. І казка скінчена.
