Ішли сонце, мороз і вітер стовповою дорогою усі три і зустрічають чоловіка.

— Здрастуй!

— Здрастуйте!

Поздрастувались і пішли,— ті собі, а той собі.

І пройшли вони з гони місця і роздумались тоді: на кого той чоловік казав здрастуйте, чи на всіх, чи, може, одному?

Вернулися, нагонять того чоловіка:

— Обожди, чогось іспросимось.

Той обождав. Підходять вони до нього:

— Кому, чоловіче, ти казав здрастуйте, чи одному, чи на усіх?

— Ні, — каже,— одному я казав.

— Котрому ж ти казав?

— Оцьому,— каже,— губатому я казав здрастуйте.

Обернулись і йдуть собі назад. І сонце каже:

— Я його попечу!

А мороз каже:

— Я його ізморожу!

А вітер каже:

— Ти не спечеш, а ти не зморозиш, бо як ти будеш пекти, то я буду холодний вітер віять; а ти як, морозе, будеш морозить, то я притихну, і він не змерзне.