Силач Кожум’яка

Українська казка

Не в нашій державі, а далеко-далеко, там, де людська нога рідко ходить, куди лише потята часом залітають, жив собі один чоловік — Кожум'яка.

Добрий був робітник, але дуже бідував, бо стільки в нього було діточок, як на решеті дірочок, ще і двома більше. І хоч як змагався, ледве перебував зо дня на день. Ніякого майна не було.

Якось пощастило Кожум’яці заробити стільки, що купив кукурудзяної муки. Жінка одразу наварила чиру[1], і діти наїлися досхочу. Трохи чиру ще й залишилося, і мухи понасідали на ньому так густо, що не видко було миски.

Кожум'яка закричав:

— Та мене ще й мухи на жебрачу палицю приводять, ще й їх годувати!

Спересердя замахнув рукою й так лупнув на миску, що всі мухи побив — стільки їх лежало, аж сам зачудувався з того.

— Гей, не мушу я вже бідувати, якщо я такий хлоп-силак!

Полічив мухи — точно сто.

— Жінко, ходи лиш сюди! Видиш, який я силак? Одним махом по сто життів знищую!.. Далі я не буду терпіти біду. Як на мою силу, то я повинен добре жити й дітей годувати.

Жінка почала вмовляти чоловіка, бо думала, що з біди, може, стратив розум. Але його важко переговорити. Роздобув шматок дощечки і написав: «У мене така сила, що одним ударом сто душ знищую». Просвердлив ту дощечку, повісив на шию й збирається у світ.

— Куди, няньку? — плачуть діти.

— Ідіть геть, я й чорта не боюся, а коли треба, то й його із пекла приведу! — І пішов собі.

Йде день, другий, третій. Дуже змучився. На краю лісу був колодязь. Кожум’яка сів перепочити. Ще в тайстрі мав кавалок богача[2]. Вийняв його та хрупкає. А дощечка на шиї. Нараз бачить: іде чорт — за морем би йому була вечеря! — з великою буйволячою шкірою. Набрав води, хоче йти геть, та втямив Кожум'яку і прочитав табличку.

Чоловік дуже злякався чорта, айбо не показує по собі. Чорт питає:

— То ти такий дужий, що одним махом сто душ знищуєш?

— У-г-у.

— Чи не хотів би у мене служити? Буде добра платня — чистим золотом. Як послужиш рік, дістанеш міх золота.

— Згода!

Чорт несе буйволячу шкуру із водою, Кожум'яка за ним. Прийшли в житло чортів, і чортенята всю воду розпили, бо в чорта було ще більше дітей, як у Кожум'яки.

— Но, бери шкуру й принеси води,— наказав чорт Кожум'яці.— Раз ти слуга, то роби!

Взяв Кожум'яка шкуру, айбо ледве і порожню тягне. Біля колодязя він став і задумався: «Не гаразд. У мене не є такої сили, аби я стільки води міг понести». Доти думав, що чортам надокучило чекати й послали до колодязя одного, щоб поглянув, де слуга подівся.

А той, як побачив, що бреде чортище, відірвав з цямрини[3] дошку й почав нею навколо копати.

— Що ти робиш? Чом не несеш воду?

— Не буду ж вам щодня ходити по воду. Викопаю зразу цілий колодязь і понесу вам на двір. Там пийте, скільки хочете!

— Йой, не чини сього! — злякався чорт: — Наша бабка сліпа, та може впасти у колодязь. Радше я буду замість тебе ходити по воду.

Чорт налив повну шкуру і поніс.

Другого дня послали Кожум'яку в ліс по дрова. Але треба нараз три сяги[4] принести.

Став Кожум'яка коло сяги дров, а мотузисько величезний. Думає: «Біда, стільки дров не понесу».

Коли чортам надокучило чекати, знову послали одного глянути, що робить Кожум'яка. А той, як побачив, що йде наглядач, почав мотузком зв'язувати дерево до дерева.

— Що ти робиш? Чом не несеш дрова?

— Що? Ачей я не дурний щодня тягати сяги. Позв'язую цілий ліс і понесу — паліть, скільки хочете.

— Йой, не роби такого! Бо як попалимо весь ліс, то що будемо палити? Радше я замість тебе буду носити дрова.

— Добре. Слово словом. Твій брат носить воду, а ти дрова.

Тоді чорт зігнув дуба і кличе Кожум'яку:

— Ходи лиш сюди! Потримай вершок, най я поладжуся — в штанях очкур урвався.

Не можна відмовитись. Вхопив Кожум'яка за гіллястий верх, і як чорт пустив дерево, кинуло ним аж десь на сто метрів.

Впав коло корча, з-під нього вихопився заєць і просто — на чорта.

— Хапай, чорте, хапай! Видиш, я перескочив цілий ліс і так від мене вирвався!

А чорт не за зайцем — чудується, а як годен чоловік скочити так далеко!

Наламав чорт дубів і поніс додому. А вдома розповів, що сталося у хащі: як Кожум'яка хотів цілий ліс понести і на яку відстань може скочити. Так налякав чортів, що вирішили ще одне випробування зробити з Кожум'якою. Якщо й тоді побачать, що він сильніший, ніж вони, то виплатять йому, і най собі йде. Бо такою великою силою ще може їх знищити.

Що вирішили, те й зробили.

Вибрали найсильнішого чортяку, а той узяв батіг з мідним кінцем і каже:

— Но, Кожум'яко, ходи у сарай, спробуємо, хто з нас ліпше лусне[5].

А Кожум'яка не забув узяти великого клепача[6]. Подає чорт батога й говорить:

— Но, на! Лусни!

— Лусни ти спочатку.

Чорт покрутив батогом і, коли луснув, хвиля підняла Кожум'яку й кинула аж під стріху.

— Що ти там робиш? — дивується чорт.

— Замащую дірки, аби крізь них не тікав звук, як лусну… Дай сюди батога,— говорить Кожум'яка, коли впав на землю.

Взяв батога, ледве його підняв і каже:

— Коли я ним лусну, очі тобі вискочать.

— Справді?

— Ой так… Знаєш що? Ліпше я тобі зав'яжу очі, бо тоді не вискочать.

— Най буде так.

І Кожум'яка зав'язав його баньки хусткою.

— Но, лускай! — каже чорт.

А чоловік вхопив клепачище й коли лупнув по голові біса, той лише простерся. Пролежав без пам'яті десь із півгодини. А як прочуняв, Кожум'яка розв'язав йому очі й питає:

— Но, хто ліпше луснув — ти чи я?

— Ой, ти, ти…— сказав крекчучи чорт й ледве на ногах держиться.

Вернулися у житло. Чорт розповів, як Кожум’яка луснув, що аж його запаморочило.

Коли таке чорти почули, то так налякалися, що вирішили одразу заплатити Кожум'яці, най собі йде геть.

Старий наміряв міх золота й каже:

— Но, добре ти служив. Тепер тобі заплатимо. Се твій заробіток. Бери і йди собі додому.

Кожум'яка дивиться на міх і думає: «Хіба я то годен понести?»

— Слухайте сюди,— каже,— якщо хочете, щоб я вас лишив, понесіть мені се золото до хижі й покладіть на горищі. Коли так не зробите, зостаюся далі. Буду у вас за рік!

Чорти налякалися, вирішили:

— Радше понесім йому золото додому.

Прикликали сміливого чорта. Той ухопив міх на плечі і йде з Кожум'якою. А чоловік, аби не йти пішки, і сам сів зверх міха.

Як уже підходили до хижі, Кожум'яка скочив і сказав:

— Чекай отут. Я піду гукнути жінці, щоб відчинила двері.

Побіг уперед, а чорт спочиває, бо змучився, несучи, аж язика вивалив.

А Кожум’яка наказав дружині набрати міх полови і, як чорт прийде, то най вона кине той міх на горище і скаже, що там золото.

Так і було. Кожум'яка з чортом відчинили двері. А жінка вже чекає їх з міхом полови. Нараз почала лаятись:

— А тебе, старий ледарю, куди чорти носили? Видиш, я міх золота за той час заробила!

Вхопила міх з половою й жбурнула на горище. А чорт, як побачив, що у Кожум'яка й жінка така сильна, швиденько закинув міх золота на під і — ноги під себе.

Тікає, тікає. Нараз зустрівся з вовком:

— Куди ти, брате чорте, з таким страхом?

— Йой, та ти не чув за Кожум'яку?

— Якого Кожум'яку?

І чорт від початку до кінця розповів йому, який то сильний чоловік.

— Гей,— каже вовк,— вас Кожум’яка обдурив! Міх золота видурив, а він такий слабий, як комар.

— Неправда! Я ото на свої очі видів, яку силу мають і він, і його жінка.

— Не кажи дурницю. Вернімося за золотом.

— Я не вертаюся, бо нас обох заб'є!

— Не заб’є, не бійся,— і доти намовляв чорта, що той таки погодився. «Страх страхом, айбо шкода золота»,— подумав собі.

— Добре,— каже,— згоден, але тільки тоді, як впряжемося у ярмо[7] й підемо обоє.

Чорт думав, що вовк обдурить його і, як прийде біда, утече.

— Згоден,— сміється вовк.— Де оте ярмо?

Чорт роздобув ярмо, впрягся з правого боку, а вовк з лівого.

Йдуть до Кожум'якової хижі. А його діти саме бавилися на дворі, бо вже були ситі. Хлопець побачив чорта і загойкав:

— Йой, браття, онде чорт веде нам вовка, що його нянько заслужили.

Діти схопилися і почали кричати:

— Вовка, вовка!

— І чорта не пустити! Обдеремо його, як вовка, на бунду[8]!

А чорт, як це почув, почав тягнутися назад. Дарма вовк його тверезив:

— Не тікай, дурний чорте, ходім лише далі!..

Не допомогло. Чорт тікає й тягне за собою вовка, лиш йому лапи теліпаються. Так дотяг звіра, що той задушився.

Занозка[9] зачепилася за дуба, вломилася, і вовк, здохлий, випав із ярма. А чорт став аж удома…

Там із великим страхом розповів, що з ним сталося.

Тоді старий чорт каже:

— Добре, сину, що хоч ти щасливо вернувся. Не шкодую я і міха золота. Най тільки Кожум'яка залишить нас у спокої…

А чоловік із того міха золота так забагатів, що такого багача на цілій околиці більше не було.

[1] Чир — їжа з кукурудзяного борошна.

[2] Богач — корж.

[3] Цямрина — деревина з колодязного зрубу.

[4] Сяг — сажень.

[5] Лусне — трісне.

[6] Клепач — молоток.

[7] Ярмо — дерев'яна упряж у вигляді рами для худоби.

[8] Бунда — шуба.

[9] Занозка, заноза — дерев'яна або металева палиця, яку вставляють у край ярма, щоб віл не випрягався.


Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up