Колись щука застукала в’юна у такім куточку, що не було куди йому утікати. Ото він бачить це горе та й каже:

— Чи ви, паніматко, сповідались?

А вона каже:

— Ні.

Тоді він каже їй:

— Ідіть же я вас висповідаю, а тоді мене і з’їсте.

Вона його питає:

— А де ж ти мене висповідаєш?

Він:

— Тут єсть і церковця.

Він її привів до ятера та й каже:

— Ідіть за мною.

Вона улізла у ятір, та вже і не вилізе: в’юнові сімнадцятеро дверей у тім ятері, то він зараз і виліз. То тоді бігає кругом ятера та й каже їй:

— Сиди, святоша, поки прийде рибалка-міхоноша.