Одного разу взявся заєць про те думати, що ніхто його не боїться, що ніхто від нього не втіка, а сам він од усіх тікає: і од ведмедя, і од вовка, і од лисиці, і од орла, і од чоловіка — од усіх.
Та зажурився тяжко та й каже: «От піду та втоплюся!» Та й побіг, та біжить, біжить, не озираючись.
Прибігає над воду, тільки хотів топитися, а жаби на березі сиділи та «хлюп», «хлюп» у річку!.. Зрадів тоді заєць: «Ні, не буду топитися: є таке, що й мене боїться!»
