Був собі чоловік, і мав він двох синів. Старшого, Хосе, забрали в солдати і послали в Америку, де він прослужив багато років. Повернувся аж тоді, коли батько помер, а брат захопив сам увесь маєток і став багатієм, куди тобі. Прийшов Хосе до нього, а той саме спускається сходами...
Був собі купець, і мав він трьох дочок-красунь, з яких найбільше любив найменшу. Все його багатство складалося з корабля, що плавав по морю і возив крам...
Жили собі чоловік та жінка. Чоловік пас кіз — виганяв їх на пасовисько у понеділок, а повертався додому аж у суботу. Він був худий та високий, як очеретина, а жінка товста та кругла, як діжа...
Було у батька троє синів. Надумав старший син піти пошукати щастя, але батько не дозволив: мовляв, люди вони не бідні, то й нема чого синові йти з дому...
Засперечалися якось їжак із зайцем, хто з них швидше бігає. їжак сказав, що він, а заєць — що він, і побилися вони об заклад. Їжак повернувся додому й розказав про все їжачисі. І вирішили вони, що їжачиха сховається під горою...
Жив собі один удівець, і була в нього дуже вродлива дочка. Він так любив її, що й не одружувався вдруге, аби не приводити в дім мачухи. А в сусідстві з ними жила вдова, котра мала двох дочок...
Був собі на світі кіт, якого звали Місіфус. Такий розбишака, що всі тремтіли перед ним від страху. Він тільки й знав, що, коли був голодний, відбирав їжу в інших котів. І так усім надокучив, що сусіди-коти поскаржилися на нього старості-алькальду свого котячого села...
Вирушили якось дядечко Шан із Оутейро і Байлон із Корвіте до міста Гітіріс, щоб клопотатися про пенсію. Ідуть вони, ідуть, аж це закувала зозуля, дядечко Шан і каже...
Жив собі принц. Якось стояв він у палаці край вікна, а за вікном ішов лапатий сніг. Як на те сталася біда: бавлячись ножем, він порізався, і крапля крові впала на сніг. Побачив це принц та й каже...
Жив собі на світі один селянин — хоча і заможний, але дріб’язковий і дуже скупий. Тільки й знав у житті, що орати двома старими віслюками з одною думкою: як набити тугіше калитку...
Жив колись один іспанський гранд — великий пан. І була в нього дружина, прегарна жінка, яку він дуже любив. Мешкали вони в чудовому палаці, і з ними ще служниця...
Ішов чоловік дорогою і побачив під великим каменем кобру, що здихала. Кобра теж помітила чоловіка і стала благати, аби він витяг її звідти; за це вона дасть йому все, що він забажає. Чоловік витяг кобру з-під каменя, але вона замість винагороди сказала, що з’їсть його. Чоловік аж остовпів від такої невдячності й сказав...
