Узбецькі казки

• «Бий, ломачко!» Одні кажуть, що було, інші кажуть — не було. Але десь коло підгір’я Алатау жив старий чоловік зі своєю дружиною. Він полював на птахів та звірів і з того вони жили. Якось восени в тенета старому потрапив величезний лелека. Кинувся старий по здобич, а лелека несподівано забалакав людською мовою. — Відпусти мене, діду, — став він благати […]
• Вівчарівна Ну, то слухайте: колись жив собі зелений лис, з нього був великий пан, слугував йому фазан, дятел лису шив обнови, а комар кував підкови, щоб не гепнувся вночі, битим шляхом біжучи, і щоб спина не боліла… Але все це не до діла. А до діла — ось воно:   Жив вівчар колись давно… І був той вівчар […]
• Віслюк-мудрагель Був собі осел. І, кажуть, мав себе той віслюк за неабиякого розумника. Одного разу зайшов він до саду. Бачить, на деревах яблука висять, а поряд гарбузи достигають. І замислився осел, поглядаючи на гілля дерев та на огудиння з гарбузами. А тоді ворухнув довгими вухами й проказав: — Багато чого в природі створено справді досконало, але трапляються речі, […]
• Дарунок з неба Кажуть, ніби Насреддін-афанді був страх який бідний, а родину мав нівроку численну. І часом господар сам не знав, як нагодувати дітей. Одного вечора, здійнявши руки до неба, він заволав: — О великий боже, зглянься на муки твого відданого раба, одірви від твоїх незліченних скарбів тисячу таньга і подаруй мені. Та якщо ти будеш скнарою і даси […]
• Двоє чаклунів Давно-давно були собі в світі двоє чаклунів: добрий чарівник Мехтар і підступний лиходій з чорною душею на ім’я Камак. Жили вони далеко один від одного, а все-таки кожен з них щось чув і знав про другого. Камак ніколи не бачив Мехтара, проте заздрив йому неймовірно. Він втратив сон, а вдень не мав часу чаклувати, бо […]
• Дев’ятеро ледацюг і один Моторний Чи було, чи й не було, але за старих часів жили собі десятеро братів. Дев’ятеро були страшні ледацюги, а один — Моторний. Усі десятеро стельмахували, майстрували гарби для селян та городян. Дев’ятеро ледацюг мешкали неподалік міського ярмарковища, а Моторний — десь на околиці міста. Дев’ятеро ледацюг протягом дня на превелику силу виготовляли одну гарбу, а Моторний за […]
• День, коли з неба падають перепічки Чи було, чи й не було, але кажуть, жив собі колись дехканин-хлібороб Нурмат, що мав двох синів — Анвара й Тамбала. За батькового життя хлопці жили у злагоді, а помер він, усе пішло шкереберть. Анварові на спадок від батька дістався танап[1] землі та будинок, а Тамбалові — корова й повітка, але він і з того був щасливий. […]
• Доньчина відданість За давніх часів жив усіма шанований чоловік. І мав він шестеро синів та одну доньку. Якось найменший син подався в мандри. Збігали місяці, минали роки, а син не повертався. Батько з туги за сином плакав день і ніч і від того осліп. Тим часом до міста з далеких мандрів повернувся його колишній сусіда. Дізнавшись, що його […]
• Егри й Тугри Було ж таке… Жив собі за давніх часів молодик на ім’я Тугри[1]. Все його майно складалося з коня. Одного дня Тугри, шукаючи, де б його заробити, рушив верхи на коні до міста. У дорозі наздогнав перехожого, що простував кудись пішки. — Доброго здоров’я, приятелю, куди це ти прямуєш? — спитав Тугри. — До міста, праці шукати, — відказав […]
• Злодій та шахрай було воно так: жили собі колись злодій та шахрай, і не чули вони нічого один про одного і не знали. Та якось долетіла до них звістка з сусіднього ханства про те, що тамтешній хан тримає свою доньку-красуню Маліку в фортеці з високими мурами, щоб ніхто її не побачив і щоб вона сама когось не покохала. […]