Це трапилось дуже й дуже давно, коли діди наших дідів були маленькими хлопчаками, а бабусі наших бабусь — маленькими дівчатками. Раніш гуси були тільки білими, і не було жодної строкатої гуски. З’явилися строкаті гуси після злочинів однієї людини на прізвище Котхоз-Кутуй[1].
Котхоз-Кутуй крав дітей і продавав їх за тридев’ять земель, за море-океан, страшним людоїдам. Якось він викрав дівчинку Халіму. Не було нікого кращого від Халіми, але вона народилася нещасною дитиною.
Викрав Халіму Котхоз-Кутуй, замкнув її в клітку, а сам пішов викрадати інших дітей. Коли відлучався Котхоз-Кутуй, він клав біля клітки білі чарівні камінці: ці камінці стерегли клітку, і Котхоз-Кутуй, покладаючись на них, спокійно йшов красти інших дітей.
Білі камінці лежали спокійно. Коли ж якійсь дитині як-небудь щастило вийти з клітки, то камінці все це бачили. Вони кидалися до малого втікача чи втікачки, приклеювалися до їхніх ніг і нікуди не пускали бранця. Втікачі не могли ні бігти, ні кричати, ні кроку ступити.
Котхоз-Кутуй ішов на тижні, а іноді й на місяці.
Діти, замкнені в клітку, їли тільки зерна, підбираючи їх з підлоги, і пили воду з поставленої тут же діжечки.
Халіма сидить тиждень, сидить другий. І ніхто не знає, де вона. Плаче нещасна, сумує. Схудла Халіма, стала, як скіпка. Пожовкли її рум’яні щічки. Думає і ніяк не може придумати, як утекти з Котхоз-Кутуєвої в’язниці. Ні, не, втекти звідси нещасній Халімі! Стіни клітки товсті, стеля висока. Тільки під дверима є вузенька щілинка, крізь яку проникає світло, але в цю щілинку може пролізти лише маленьке гусеня.
Халіма думає з сумом: «Ех, чому я не маленьке гусеня — пролізла б я в цю щілинку!» Гірко плаче Халіма. І раптом почала вона зменшуватись, робитися все меншою і меншою і, нарешті, зробилася не більшою від жовтого гусеняти, яке щойно вилупилося з яйця. І тоді Халіма перетворилася на гусеня: замість ніг у неї — лапки, а замість рук — крильця. Халіма радісно помахала ще не зміцнілими коротенькими крильцями, заглянула в щілину під дверима і вилізла з клітки назовні.
Білі камінці побачили маленьке гусеня, але жоден з них не знав, що це Халіма. «Звідкіля це гусеня?» дивувалися камінці і почали наглядати за ним.
Далі й далі віддаляється од клітки гусеня. Білі камінці теж перетворюються на гусенят і женуться за гусеням Халімою. Ох гусеня Халіма дісталося до річки. На березі паслися гуси з своїми виводками. Халіма-гусеня пристала до одного табуна, але маленькі гусенята з того табуна почали клювати незнайоме гусеня Халіму. Халіма не відбивалася і не клювала їх, лише намагалася вивернутися від них і втекти. Зрештою вона добігла до річки, кинулася у воду і попливла від берега, а злі гусенята залишилися на березі біля своєї матері-гуски. Білі ж камінці-гусенята згубили Халіму з очей і повернулися на своє місце, перетворившись знову на каміння. Але Халіма не змогла вже набрати свого попереднього вигляду і назавжди залишилася гускою. Пір’я на ній було не біле, а строкате. Ті місця на її тілі, куди клювали її злі гусенята, залишилися темними. Коли вона стала гускою-матір’ю, то й гусенята виросли в неї строкатими. З того часу і розвелись на світі строкаті гуси.
=====================================================
[1] Котхоз-Кутуй — страшний, огидний Кутуй.
