Жадібний багач

Білоруська казка

Жили два брати: багатий та бідний. Багатий сам нічого не робив, бо мав чимало наймитів. А бідний ловив вудкою в озері рибу — з того й жив.

Одного разу багатий справляв весілля — женив сина. Сила-силенна зібралось у нього гостей.

«Піду і я до брата в гості», — думає бідний. Позичив він у сусідів буханець хліба й пішов на весілля.

Прийшов і стоїть на порозі з хлібом. Побачив його багатий брат:

— Ти чого приплентався? У мене тут гості не тобі рівня! Геть, щоб я тебе й не бачив!

І вигнав його.

Прикро стало бідному братові. Узяв він вудку і пішов рибу ловити. Сів у старий човен та й поплив на середину озера. Рибалив, рибалив — усе дрібна рибка попадається. А тут і сонце заходить. «Ну, — думає бідний рибалка, — закину ще раз, на щастя». Закинув вудку і витягнув таку рибину, якої зроду не бачив: велика і вся срібляста. Зрадів бідний брат з дивовижної рибини і почав її в торбу запихати. А вона раптом і говорить до нього людським голосом:

— Не муч мене, добрий чоловіче, пусти назад в озеро.

Згадав рибалка своїх дітей і каже:

— Не можу я тебе пустити — я сам голодний, і діти давно їсти хочуть. З чим я додому вернусь?

— Якщо ти такий бідний, — каже рибина, — то засунь руку мені, в рота і вийми звідти золоту каблучку.

Рибалка подумав і каже:

Боюсь, ти мені ще руку відкусиш.

— Не бійся, не відкушу!

Посмілішав рибалка, засунув руку рибині в рота і витяг звідти золоту каблучку.

— Що я з нею робитиму? — питає рибалка. — Вона ж мене не нагодує.

— Нічого, — відказує рибина, — ще як нагодує! Викидай свою дрібну рибку з човна та вкинь туди оцю каблучку.

Рибалка так і зробив. І тільки кинув каблучку на дно човна, там зразу ціла купа грошей з’явилась.

Випустив бідний рибалка ту рибину в озеро, а сам хутчій до берега поплив. Скинув на березі сорочку, зсипав у неї гроші й пішов додому.

Зажив тепер бідний брат краще не треба. Побудував нову хату і покликав гостей на новосілля. А брата не запросив: не міг дарувати йому образи.

Прочув багатий, що бідний брат нову хату поставив та з гістьми бенкетує. Каже він синові:

— Піди-но поглянь, що в нього там діється.

Прийшов син, глянув та бігом назад. 

— Ой, — каже батькові, — у тебе того нема, що в твого бідного брата, — і хата нова, і худоби повнісінько, і на столі всього вдосталь!

Багатий аж почорнів від заздрості. Посилає він знову сина, щоб покликав бідного брата.

Прийшов бідний брат до багатого.

— Звідкіля у тебе стільки добра? питає багатий брат бідного. — Ти, кажуть, тепер багатший за мене.

Бідняк брехати не вмів — усе й розказав, як було.

Коли почув це багатий, то так і засвербіли йому руки. «Піду, — думає, — і зловлю ту рибину».

Узяв він добру вудку, сів у новий човен і поїхав на середину озера. Рибалив, рибалив і виловив-таки чарівну рибину.

— Не муч мене, — просить рибина, — пусти назад: у мене там діти малі…

— Ні, голубко, — розходився багатий. — Не пущу! Дай мені таку ж каблучку, як дала моєму братові.

— То брат же твій бідний був, він і хліба не мав… А тобі нащо?

— Як це нащо? Не хочу, щоб брат багатший був за мене! Давай каблучку і край! А ні, то віднесу тебе додому і засмажу…

— Ну, що ж, — каже рибина. — Бери, коли ти такий заздрісний. Мені не шкода.

Роззявила вона рота. Жадібний багач засунув їй у рота руку по самісінький лікоть. Тут рибина як ухопить зубами — одкусила руку й пірнула з нею на дно озера.

Повернувся багатий брат додому без грошей і без руки.

Джерело: Білоруські народні казки: Збірка казок. — К.: Веселка, 1987.
Переклад: Чайковського Б. Й.

Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up