Один заможний чоловік доручив синові триста баранів. Звелів перезимувати їх і навесні повернути йому. Не дав ані гроша на годівлю баранів, але наказав, щоб син пригнав їх усіх живими й здоровими. Син був дурненький, загнав отару в якесь село, скоро засніжило, а хлопець не мав за що тих баранів годувати. Став він і плаче. Побачила одна дівчина, що він плаче, і спитала:
— Чого ти плачеш?
Хлопець розповів їй:
— Батько дав мені триста баранів і хоче, щоб я повернув йому навесні усі триста голів, а грошей, щоб їх прогодувати, не залишив.
Дівчина порадила йому:
— Позич гроші й прогодуй баранів до весни, а тоді настрижеш з них вовни, продаси й повернеш борги, а батькові — його баранів.
Хлопець так і зробив.
Коли навесні він пригнав батькові усіх баранів, той спитав:
— Хто тебе напутив? Ти б сам до цього не додумався!
Хлопець відповів:
— Напутила мене дівчина з одного села.
Батько сказав:
— Як хочеш її взяти, я піду сватати її.
— Сватай, я її візьму.
Коли батько прийшов сватати дівчину, її батька якраз не було вдома. Він спитав дівчину:
— Де твій батько?
Та відповіла:
— Пішов до млина.
— А чи скоро повернеться?
Дівчина відказала:
— Як піде поза лісом, то вернеться скоро, а піде навпростець — забариться.
Невдовзі батько дівчини вернувся з млина. Він сказав, що віддасть доньку, але зажадав, щоб прийшли свати. Коли свати прийшли й посідали за стіл, надворі загавкали собаки. Свекор вийшов подивитися, хто йде. Коли повернувся, його запитали:
— Хто там?
Свекор відповів:
— Іде нерода, веде неплода й несе неніцу[1].
Ніхто не зрозумів, що це означає. Свати запитали свекра, що це він сказав. А той каже:
— Спитайте мою невістку, чи вона знає.
Дівчина сказала:
— Знаю.
— То хто ж ішов, дівчино?
— Йшов чернець, вів він мула й ніс сіль.
Уранці, коли молоді повінчалися й рушили в дорогу, свекор сказав:
— Ви їдьте, а я піду на лови й скоро наздожену вас. Чекайте на мене біля рівних борозен і сухих пеньків, що пускають воду.
Вони поїхали, та ніхто не знав, де саме чекати на свекра. Біля виноградників дівчина сказала:
— Тут зачекаймо. Свекор казав, щоб ми саме тут зачекали його.
Невдовзі свекор наздогнав їх, і вони рушили далі.
От живе невістка у свекра, та якось розбійники схопили його, завели в ліс і зажадали грошей. Свекор їм каже:
— Ідіть до мене в дім і скажіть моїй невістці, хай наварить, нагодує вас, напоїть, а тоді заведе в підвал, де лежать гроші; там візьміть, скільки хочете; а ще прошу переказати моїй невістці таке: наша сука привела цуценят, а свиня опоросилася, тож нехай візьме цуценят і кине їх під свиню, а поросят підкладе під сучку.
Розбійники, не зрозумівши, що сказав свекор, пішли й переказали невістці все, що той велів. А невістка їм:
— Я так і зроблю.
Наварила, поставила на стіл, нагодувала їх, напоїла, а тоді й каже:
— Оце вам поросята під сучку й цуценята під свиню!
Селяни повбивали розбійників, пішли в ліс і врятували свекра.
[1] «Нерода» означає — чернець, «неплода» — мул, «неніца» — сіль. Свекор вжив так звані діалектні, тобто місцеві слова; діалект — це говірка, якою розмовляють у певній місцевості, часом це говірка одного села.
