Пішов якось один чоловік у поле орати. Побачив того чоловіка ведмідь, прийшов, поїв волів, хотів був і його самого з’їсти, та передумав і каже:

— Піди спочатку до річки вмийся, а тоді вже я тебе з’їм!

Злякався чоловік, але що вдієш — треба йти до річки митися. Йде він, і плаче. Коли це назустріч йому вистрибує з кущів зайчик і питає:

— Чого плачеш, дядечку?

А той відповідає:

— Ой не питай, дорогенький! Таке лихо на мою голову! Ведмідь поїв моїх волів, а тепер хоче й мене з’їсти, оце послав мене помитися, хоче мене чистого з’їсти.

А зайчик каже:

— Не бійся, дядечку, я тебе врятую! Піди знайди мені дві пшеничні соломинки на пістоль, а ще принеси мені шмат ялинової кори — це буде рушниця. Я піду он на той горбок, що навпроти, і гукатиму тебе, наче кликатиму на полювання, а ти робитимеш так, як буде треба.

— Ой, зайчику, даремна це робота,— каже чоловік.— Де тобі налякати ведмедя!

— Ти про це не турбуйся,— відповідає зайчик.— Знайди мені те, що я тебе просив, а все інше — моя справа.

Чоловік знайшов дві пшеничні соломинки та шмат ялинової кори, заєць отак озброївся, пішов на близький горбок і став чекати чоловіка. А той викупався гарно в холодній воді й повернувся до ведмедя.

Тоді зайчик і гукає:

— Гей, дядьку, а чи нема коло тебе чого вполювати?

А ведмідь питає чоловіка:

— Хто це там гукає з того пагорба?

— То мисливці шукають собі звірину,— каже чоловік.— Питають мене, чи нема тут чого вполювати.

Злякався ведмідь, благає:

— Не кажи їм про мене, то я тебе не з’їм!

А заєць знову гукає:

— Гей, дядьку-у-у, чи ти чуєш мене? Чи нема коло тебе чого вполювати?

— Нема, нема,— відказує чоловік.

А ведмідь налякався ще дужче:

— Чоловіче добрий, сховай мене в мішок, щоб мене ті мисливці не побачили.

Вліз ведмідь у мішок, і тоді чоловік зав’язав мішка мотузкою.

А зайчик загукав ще голосніше:

— Дядьку-у-у, а що то таке чорне біля тебе?

— Та це мішок з насінням,— обізвався чоловік.

А заєць знову кричить:

— Дядьку, вдар його, щоб я побачив, чи то справді мішок.

Узяв чоловік палицю та й ну гатити нею по мішку, бив, бив, доки вбив ведмедя.

Отак зайчик, озброєний двома пшеничними соломинками й одним шматком ялинової кори, врятував чоловіка.