Сорока та її пташенята

Бурятська казка

Одного разу сорока наказала своїм маленьким пташенятам:

— Ви вже дорослі й самі маєте добувати собі їжу.

Сказала так і полетіла разом з пташенятами до лісу підживитися. Проте в лісі пташенята не схотіли самі шукати їжу.

— Краще повернемося додому. Нам було добре, коли ти сама приносила їжу.

— Але ж ви повинні вже самі ловити черв’ячків, метеликів, і я теж колись залишила своє рідне гніздечко. Тоді я була менша від вас,— мовила їм сорока.

— А що як стріла мисливця улучить у нас? — запитали пташенята.

— Цього ви не повинні лякатися. Людина спочатку прицілюється, а потім уже стріляє. Ви встигнете полетіти.

Тоді пташенята кажуть:

— А що як людина поцілить у нас каменюкою?

— Не турбуйтеся, пташенята. Людина повинна спочатку нахилитися і взяти камінь,— каже їм сорока.

— А що як людина триматиме камінь у руці? Що нам тоді робити?

— Якщо ви і про це запитали, то вам нічого боятися,— відповіла сорока своїм пташенятам.

Перекладач: В. Морозова

Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up