Лисиця і горобчиха

Фінська казка

Горобчиха звила гніздечко у верховітті. А лисиці заманулося зрубати саме це дерево. Горобчиха почала бла­гати кумасю, щоб не руйнувала її оселі, а та мовила:

— Даси мені одне горобеня — сповню твою волю. А ні — зітну дерево. Що вдієш, дала горобчиха пташеня лисиці. Та побігла до лісу, з’їла його

і незабаром знову постала з сокирою. Горобчиха заблагала:

— Не рубай дерево, не нівеч моєї оселі.

А рудохвоста на це:

— Кинь мені ще одне горобеня, дам тобі спокій. А ні — зітну дерево. Віддала горобчиха ще одне своє пташатко лисиці. А та побігла до лісу і з’їла мале.

Полетіла горобчиха в село до великого пса й попрохала захистити. Собака сказав:

— Сьогодні минає третій день, як господаревої дружини немає вдома. За ці дні у мене й рісочки в роті не було — кишки марш грають, а ноги підко­шуються — не зійду.

Горобчиха на це:

— Не біда — он іде інша господиня з казанком каші.

— Як би поживитися в неї… — аж облизнувся собака.

— Я пострибаю поперед неї, — зацвірінькала горобчиха, — а коли вона поставить казанок на землю і кинеться мене ловити, ти хутенько наминай кашу, аж поки денце блисне.

Так і сталося. Підкріпившись, собака пішов із горобчихою до пташиного гнізда. Там він витягся під деревом, от нібито здох.

Небавом і лисиця з’явилася по нові пташенята. Горобчиха сказала:

— Тут, під деревом, дохлий пес. Може, його покуштуєш?

— Ану подзьобай йому очі, — звеліла рудохвоста.

Горобчиха обережно поторкала дзьобиком біля очей собаки. А лисиця вже й повірила, що той неживий, і намірилася поласувати м’ясцем. Але пес підхо­пився і роздер руду нахабу.

Тут і казочці кінець.


Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up