Ведмідь та лисиця

Фінська казка

Якось чоловік віз із міста рибу. Раптом обіч шляху бачить — лежить непорушно лисиця. Гадаючи, що вона нежива, кинув її на воза. Але руда просто прикинулася: тільки рушили далі, розірвала мішок і заходилася викидати рибу на дорогу, а тоді й сама нишком зіслизнула. Позбирала здобич, принесла до лісу та й сіла під кущем обідати.

Тут і надибав на неї ведмідь.

— Де це ти, кумасю, добула риби? — питає.

— Наловила в річці.

— А чи не могла б показати, як це зробити?

— Звичайно, покажу, — згодилася рудо хвоста. — У зоряну морозну ніч опустиш хвоста в ополонку, от і начіпляється на нього риби.

Дочекалися потрібної погоди й рушили на риболовлю. Прорубали ополон­ку, і ведмідь опустив у крижану воду хвоста. А лисиця походжає навколо й співає:

— Високе небо, холодне небо,
дай ведмедю рибки,
скільки йому треба!

Через певний час ведмідь спробував вийняти хвоста, одначе той був ще легкий, тож занурив глибше.

— Хай побуде, — порадила кумася, — поки начіпляється багато риби.

Ведмідь терпляче тримав хвоста в ополонці, аж поки та замерзла. Як не намагався вивільнитися — марно. Тоді хитруха порадила:

— Почекай, я збігаю до села по допомогу.

І лиш рудим хвостом майнула. Собаки побачили її в селі — та за нею ки­нулися, до самої річки гнали. Тут лисиця, пробігши повз ведмедя, щодуху помчала до лісу. А собаки обпали клишоногого, шматували його, аж вовна ле­тіла. Насилу вирвав із ополонки оцупок хвоста і втік.

Відтоді ведмідь куцохвостий.


Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up