Були собі чоловік і жінка. Жили вони в достатку. Але до їхнього курника внадилася лисиця. Чоловік і жінка не знали, що їм робити. Що тільки вони не придумували, як не старались, але лисицю зловити не вдавалося.

Якось чоловік пішов орати город, коли бачить — гадюка повзе. Він поклав її в пазуху, дав хліба. Наїлася гадюка, пригрілася і вже хотіла вкусити чоловіка. Але він схопив її за голову, сильно здавив і каже:

— Ах ти гадина, я тобі добра бажаю, а ти он як!

— І я хотіла тобі добра,— відказала гадюка.

Саме тоді вони побачили вола.

— Давай його спитаємо, хто з нас правий! — вигукнув чоловік і мовив до вола: — Розсуди нас. Я знайшов на городі гадюку, нагодував її, а вона хотіла мене погубити.

— І добре зробила б,— каже віл.— Ось ми вас годуємо своєю працею, а коли старіємо, ви нас ріжете.

— Ну, ходи здоровий…— розгубився чоловік.

Тільки віл пішов, коли звідкись узялася отара овець.

— Спитай ще у них,— попросила гадюка,— вони тобі скажуть, хто з нас правий.

Чоловік до овець:

— Я знайшов на городі гадюку, нагодував її, а вона хотіла мене погубити.

— І правильно зробила б,— відповіли вівці.— Ми вам даємо молоко, вовну, а ви нас ріжете.

— Ну, хто з нас правий? — зраділа гадюка.

Незабаром з’явилася лисиця.

— Спитаймо ще її,— каже гадюка.

Перш ніж почути лисичину думку, чоловік шепнув їй на вухо, що віддасть квочку з курчатами, як вона визнає його правоту.

— Гадюка неправа,— вислухавши їх, мовила лисиця.— І до чоловіка: — Викинь її, а то, чого доброго, іце вкусить тебе.

Чоловік викинув гадюку і поплентався додому.

— Увечері я прийду по квочку й курчат! — крикнула лисиця.

— Приходь,— відповів чоловік.— А ти знаєш дорогу до мене?

— Знаю!

Повернувшись додому, чоловік сказав жінці:

— Злови квочку й курчат, я обіцяв віддати їх лисиці.

— Гаразд,— відповіла та, а сама подумала:

«Скільки та клята лисиця курей у нас покрала, і все їй мало! Тепер ще й квочку з курчатами давай!»

Жінка вкинула в мішок не квочку з курчатами, а собаку з цуценятами й стала чекати на лисицю. Та не забарилася.

— Добрий вечір! А де моя квочка? — спитала вона.

— Ось мішок, а в ньому квочка й курчата. Смачного тобі, лисичко!

Лисиця схопила мішок і побігла до своєї нори. Розв’язала мішок, а звідти як вискочить собака, а слідом — цуценята!

На щастя, лисиці вдалося втекти. Тільки хвіст залишився в зубах у собаки. Безхвоста лисиця так дременула, що більше в тих місцях її не бачили.