Було це хтозна-коли — ще за тих часів, коли всі звірі людською мовою говорили. Та й не тільки звірі, а й гори, й дерева, і сонце, і вогонь, і вітер, і вода. Не вірите, що так було? То ось послухайте!..
Жила собі на світі мишка. І було в неї мишенятко. І от вирішила мишка висватати своєму мишеняті доньку найдужчої істоти на світі. Але хто ж найдужчий? Цього мишка не знала. Пішла вона до людей і запитала про це у них. А, люди й кажуть:
— Найдужчий серед нас падчах. Ось його доньку й треба сватати!
Пішла мишка до падчаха і сказала:
— Я надумала висватати своєму синові доньку найдужчої істоти на всьому білому світі. Люди кажуть, що найдужчий — ти. Віддай, падчаху, свою доньку за мого сина!
— Дужчий за мене вогонь,— відповів падчах,— я навіть іскри його боюся.
Пішла мишка до вогню:
— Вогню, вогню, це правда, що ти найдужчий на всьому світі?
— Ні,— відповів вогонь,— дужча за мене вода. Вона мене гасить.
Пішла мишка до води:
— Водо, водо, це правда, що ти найдужча на всьому світі?
— Якщо я найдужча,— відповіла вода,— то чому ж земля висихає, як тільки сонце пригріє?
Запитала мишка в сонця:
— Сонцю, сонцю, це правда, що ти найдужче на всьому світі?
— Якщо я найдужче,— відповідає сонце,— то чому ж тоді мене заступають хмари?
Гукнула мишка хмарам:
— Хмари, хмари, це правда, що ви найдужчі на всьому світі?
— Якби ми були найдужчими,— відповіли хмари,— то нас би вітер не розганяв.
Запитала мишка у вітру:
— Вітре, вітре, це правда, що ти найдужчий на всьому світі?
— Якщо я найдужчий,— запитав вітер,— то чому не можу вирвати кущик з корінням?
Пішла мишка до кущика:
— Кущику, кущику, це правда, що ти найдужчий на всьому світі?
А кущ і відповідає:
— Хіба я найдужчий, коли он моє коріння миші гризуть?
Почувши це, мишка вирішила, що більше шукати не треба:
виявляється, що найдужча істота на світі — миша. І просватала вона за свого сина доньку мишки з сусідньої нори.
Відтоді в наших горах і кажуть: «Мишка до мишки прийшла».
