Коли Балакирю доводилося бувати в Ізмаїлі, він обов’язково заходив до корчомки й купував сім плацинд. Не більш і не менш.
— Послухай-но, Балакирю, чому ти завжди купуєш рівно сім плацинд?
Відповів йому Балакир так:
— Двома борг плачу, дві в борг віддаю, одну викидаю, одну дарую, а одну їм сам.
Подивився на нього корчмар. Здивувався. Та й каже:
— Ніяк не второпаю, що до чого. Поясни, будь ласка.
— Який же ти недогадливий, — каже Балакир. — Слухай же! Двома борг плачу — батькові з матір’ю віддаю; ті, що в борг даю, — дітям купую; ту, що викидаю, — то нашому сільському батюшці; ту, що дарую, — дружині віддаю; а сьому — сам з’їдаю. Второпав?
