Не стало лісовим звірам життя від лисиці: одного перехитрить, іншого обдурить, тут урве собі ласий шматок, там покепкує з когось на потіху всьому лісу. Не було навкруги жодного звіра, що не постраждав би від неї. І ніхто не міг придумати, як провчити негідницю.
Мавпа думала-думала, кривлялася, сопіла і нарешті знайшла спосіб покарати лисицю. З радості вона перекинулась і, зіскочивши з дерева, розповіла про це зайцю, що жив під деревом у норі. Той вислухав її і закліпав очима. А якщо заєць кліпає очима, то він не дуже вірить.
— Підемо розшукаємо лисицю, — сказала мавпа.— Ти сядеш десь поблизу і побачиш усе на власні очі.
Мавпа знайшла лисицю, вклонилася їй і запитала:
— Шановно, чи знаєш ти, що на світі є найсмачнішим?
Почувши про «найсмачніше», лисиця наставила вуха.
— Найсмачніше? Це цікаво, — сказала вона.— Що ж є найсмачнішим? Ти знаєш?
— Тільки сьогодні довідалася, що найсмачніше на світі — це кінське м’ясо. Шкода тільки, що його дуже важко добути. Якщо хочеш спробувати цього м’ясця, треба спершу зв’язати свій хвіст із хвостом коня…
— А навіщо? — запитала лисиця.
— Якщо коня не прив’язати, він утече, не наздоженеш! — відповіла мавпа і тихенько додала: — А якого я тільки-но коня бачила! Лежить на луках і спить.
Вислухавши мавпу, лисиця спочатку задумалася, а потім удала, що їй байдуже:
— Треба ще перевірити, чи справді це так смачно! Ми з тобою поговоримо про це пізніше, а поки ти нікому ні про що не розповідай!
І, змахнувши своїм довгим хвостом, лисиця утекла.
Але відбігла вона недалеко. Мавпа залізла на дерево і побачила, що лисиця тихенько крадеться луками до коня, що спав. Кінь цілий день працював, дуже втомився і тому спав міцно. Лисиця підкралася до нього й обережно зв’язала свій хвіст із його хвостом. А потім вибрала місце найжирніше і уп’ялася в коня зубами.
Кінь у цей час бачив солодкий сон, але, відчувши сильний біль, він миттю підхопився на ноги і, не второпавши, в чому справа, пустився навскач… На бігу він скинув із себе лисицю і потяг її за собою — адже лисячий хвіст був міцно зв’язаний з кінським.
Ай-я! Це було не так уже й смачно! Лисиця не знала, як врятувати свою шкуру, але й позбутися розкішного хвоста їй було шкода.
Увесь цей час за лисицею спостерігала з дерева мавпа. На радощах вона плескала в долоні та високо підстрибувала на гілці. Стрибала, стрибала, та раптом спіткнулася і полетіла униз! Вона так сильно вдарилася дупою об землю, що в неї на цьому місці з’явилася велика червона шишка!
Заєць, коли дивився на все це, так сміявся, так реготав, що навіть верхню губу порвав.
Відтоді й донині в мавпи червона дупа, у зайця рвана верхня губа, кінь ніколи не насмілюється спати лежачи, а в лисиці на рудому хутрі бурі плями — пам’ять про те, як її тоді по землі кінь протяг.
Нехай ця казка навчить і тебе дечому. Знай, що за зло тобі злом і віддячать. Про небезпеку й уві сні не забувай. Вдачі радій в міру, а то можна й оступитися. Ну, а станеш веселитися — згадай про зайця з порваною губою!
