Як тигр крап-крапа злякався

Одного разу, коли вже сутеніло, сиділи в очеретяній хатині два селянина і вели між собою розмову.

Запитує один селянин іншого:

— Чи не боязко тобі жити одному в такому глухому місці?

А той відповідає:

— Нікого не боюся — ані тигра, ані чорта, боюся тільки, що крап- крап з даху закрапає.

У той час саме тигр поблизу причаївся.

Почув він ці слова і тихесенько сам собі говорить: «Ані тигра він не боїться, ані чорта, боїться тільки крап-крапа. Отже, цей крап- крап страшніший та сильніший за мене? Піду я краще звідси, доки живий».

Сказав так тигр сам собі і побіг геть від хатини. Біг-біг і не помітив, як прибіг до одного села. Мешкало в тому селі десятків зо два чи може, два з половиною, родин.

І сталося так, що саме тоді забрався в село злодій. Прийшов злодій до воріт високого будинку, а в руках у нього великий- превеликий паперовий ліхтар мерехтить.

Побачив його тигр, зупинився і з острахом і думає: «Не інакше як це і є той самий крап-крап».

Подумав він так, скулився і вирішив тихенько обійти той будинок. Обійшов, хатину очеретяну знайшов, спати в ній улігся.

Незабаром злодій туди ж прибіг — люди його злякали. Ліг злодій з тигром рядком, а той тигр лежить, з переляку труситься, думає: це крап-крап з ним поруч спить. Голову підняти боїться.

А злодій тигра за корову прийняв і радіє: «От пощастило! Оце так удача! Усю ніч даремно пробігав — люди злякали, і раптом на тобі — корова. Заберу її із собою».

А тигр ще більше злякався, трясеться, думає: «Нехай з хатини виводить, нехай за собою веде — все одно не підніму голови».

Тим часом розвиднілося. Вирішив злодій корову краще розглянути — чи велика вона? Глянув на тигра і відчув — зараз у нього серце і жовчний міхур лопнуть. Кинувся злодій з хатини геть, на верхівку дерева заліз.

Раптом звідкіля не візьмися мавпа з’явилася. Побачила, що тигр пошився у дурні, і давай реготати:

— Чого це ти так злякався, братику тигре?

— А тобі і невтямки, сестрице мавпо? Сьогодні вночі я з крап- крапом зустрівся. До самої роси він на мене страхи наводив. Лихо та й годі!

— Що це ще за крап-крап?

— А ти сама подивися, а то я боюся. Он він, на дереві сидить.

— Привиділося тобі, чи що? Скажеш теж: крап-крап! Адже це людина на дереві сидить. Не віриш, я от зараз лозу вирву, одним кінцем прив’яжу її до твоєї лапи, а іншим — до моєї. Швиденько вниз його скину, поласуєш досхочу. А якщо це крап-крап, я головою мотну. Ти тоді біжи і мене за собою тягни подалі від лиха. Ну як, згоден?

— Згоден, згоден! Краще і не придумаєш!

Полізла мавпа на дерево. Тільки дісталася до середини, а злодій з переляку в штани напустив. Закапало на мавпу: крап-крап. Замотала мавпа головою, обтрушуватися стала. Побачив це тигр, пустився навтьоки з усіх ніг і мавпу за собою потягнув. Убилася бідолаха на смерть.

Пробіг тигр одним духом тридцять з лишком лі[1], засапався, побачив високий пагорб, присів відпочити. Добре б, думає, оленем пообідати. Чув він, що в горах олені живуть, та зроду-віку їх не бачив. Раптом дивиться — звір якийсь удалечині показався. Прямо на нього біжить. А це саме і був олень. Побачив олень тигра, затремтів від страху, зупинився ні живий ні мертвий. А тигр посміхнувся і дуже чемно говорить оленю:

— Будь ласкавий, друже! Скажи мені своє дорогоцінне прізвище і славне ім’я!

Почув це олень, відразу зрозумів, що тигр дурний, розхороб- рився і відповідає:

— Немає в мене прізвища, є тільки незначне прізвисько. І прозиваюся я Поважним Тигром.

Здивувався тигр такому прізвиську і говорить:

— Братику Поважний Тигре! Навіщо даремно базікати! Скажи мені краще, чи не зустрічав ти десь оленя?

— Навіщо він тобі?

— Зголоднів я. Хочу поласувати олениною.

— А я — тигрячим м’ясом. Так що спершу скажи мені, чи не бачив ти тигра.

— Не бачив, не бачив! А що в тебе під черевом?

— Чайник для вина.

— Ти його із собою носиш?

— А як же! От поласую тигрячим м’ясом, а потім вина вип’ю!

— А що це в тебе на голові?

— Бамбуковий віз.

— Ти його із собою тягаєш?

— Ну. звичайно! Зустрінеться тигр, його хіба відразу з’їси? От я і складаю залишки на віз — зручно і красиво.

Сторопів тут тигр, відчуває — душа з тілом зараз розстануться.

І обмочився з переляку. Побачив це олень та як закричить:

— Крап-крап прийшов!

Тигр почув це і пустився навтьоки, а олень тільки цього і чекав, повернувся і побіг собі.