Жив колись у Китаї один дуже багатий, але не дуже розумний чоловік. Понад усе на світі він любив славу і бажав, щоб у нього все було краще, ніж в інших.
Якось він задумав побудувати собі новий красивий палац усього лише за десять днів, щоб іще більше прославити своє багатство і могутність.
Слуги привели до нього старого досвідченого будівельника. Багатій розповів йому про свою примху, але майстер тільки головою похитав:
— Е, пане, нічого не вийде! За десять днів і фундамент не встигнеш закласти. Де вже тут казати про великий палац!
Розгнівався багатій:
— Нікчемна ти людина, і нікчемні твої слова! Люди будуть дивитися, чи красивий палац, чи багатий у нього фасад, чи високий дах, а фундамент нікого не цікавить. От мій наказ: за десять днів новий палац має бути побудований, інакше…
Старий майстер зрозумів, що сперечатися даремно. Він узявся до роботи і будував без відпочинку вдень і вночі. Зрозуміло, за такого поспіху ані він, ані його помічники не могли дотримувати всіх правил будівельного мистецтва, але на десятий день палац був готовий. Різьблені колони, візерункові карнизи, різнобарвне скло… Але ні, неможливо описати словами красу палацу і досконалість його пропорцій!
Багатій залишився дуже задоволеним.
— Жити в такому будинку — найвища благодать! — сказав він і того ж дня переїхав до нового палацу.
Але зненацька вночі подув різкий вітер і полив сильний дощ. Розкішний палац захитався, затрясся, осів і з гучним тріском розвалився. Хазяїн ледь устиг вибігти на вулицю. У страшній люті він негайно викликав до себе старого майстра і почав кричати:
— Син черепахи! Як ти насмілився побудувати мені — мені! — палац, що не простояв і доби?
Старий майстер спокійно відповів:
— Е, пане, я усього лише виконав ваш наказ і побудував палац без фундаменту. А будинок без фундаменту — усе рівно що бамбук без коріння. Подме вітер — упаде. Але навіть сильна буря не звалить бамбук, який має міцне коріння.
