Подорожували собі якось любесенько слон і лев. Ось підійшли вони до водоймища, а тоді до замуленого болота. Лев і каже:
— Водою я перебрести не можу, а от болотом перейду.
А слон йому відказує:
— Куме леве, а я водою можу перейти, а от болотяним мулом аж ніяк.
І тоді вони домовилися: як ітимуть водою, лев сяде на слона, а як болотом — слон їхатиме верхи на левові.
Аж ось на середині річки лев так міцно вчепився в слона, аби не впасти, що й пазури загнав йому в боки.
Тоді слон і каже:
— Куме леве, ти робиш мені боляче!
А лев йому у відповідь:
— Куме слоне, кожен хапається своїми пазурями…
Так перейшли вони річку й наблизилися до болота. Там слон став на лева, а посеред болота відчув, що ось-ось упаде, тож обхопив лева хоботом.
Лев невдоволено крутнувся й мовив:
— Куме слоне, що ви собі дозволяєте?
А слон йому на те:
— Не дивуйся, куме: хто не має пазурів, той душить хоботом.
