Анс і дракон

Латиська казка

Жили собі на світі три сестри, добрі дівчата.

І був у них брат Анс.

Дівчата обід варили, кімнати прибирали, худобу доглядали, а брат в полі й на городі працював.

Ішли дні за днями.

Та раптом трапилося нещастя. Якось раз гуляли сестри в саду. Раптом, не знати звідки, налетів страшний ураган. Підхопив він сестер і помчав їх невідомо куди.

Три дні шукав брат своїх сестер у сусідніх лісах і на ланах.

Через три дні замкнув він свою хатинку і пішов шукати їх по білому світу.

Ходить він із села в село. Розпитує про сестер.

Та не знає ніхто про них, ніхто їх не бачив.

А у бідного Анса тимчасом усі припаси, з дому взяті, кінчилися. І грошей немає. Що тут робити?

Іде Анс лісом. Зустрічається йому на дорозі заєць. Анс і каже йому:

— Зайчику, не тікай, я проголодався, з’їм тебе.

А заєць відповідає:

— Почекай, Ансе, не їж мене. Краще я піду з тобою — може, в трудний час тобі в пригоді стану.

Пожалів Анс зайця.

— Ну, добре, — говорить, — ходімо.

Пішли вони далі разом. Бачить Анс — біжить мимо вовк.

— Вовче, не тікай, — говорить Анс, — я з’їм тебе.

— Не їж мене, Ансе, — відповідає вовк, — краще візьми з собою. Буде час — я тобі в пригоді стану.

Пожалів Анс вовка.

— Що ж, — каже, — добре, ходімо.

Пішли «вони далі втрьох. Бачить Анс бджолине гніздо і говорить бджолам:

— Дайте-но я меду вашого покуштую.

А ті відповідають:

— Мало у нас меду. Ледве вистачить дітей прогодувати. Не віднімай його у нас. А буде час — ми тобі в пригоді станемо. Хочеш зараз з тобою полетимо.

— Гаразд, — говорить Анс, — летіть.

Полетіли бджоли за Ансом.

Іде Анс далі і бачить — летить соколик — кривий кігтик.

— Соколику, — гукає Анс, — не лети, я голодний. Хочу тебе з’їсти.

— Не їж мене, Ансе, — просить соколик, — буде час — я тобі в пригоді стану.

Полетів соколик— кривий кігтик за Ансом. А тут всім їм назустріч рак повзе.

— Ну, вже цього я з’їм, — говорить Анс.

А рак просить:

— Не їж мене, Ансе. Буде час — я тобі в пригоді стану.

Не став Анс і рака їсти.

Пішли вони по дорозі всі разом. Попереду Анс іде, за ним — заєць з вовком, потім бджоли з соколом летять, а рак-повзунець слідом за всіма поспішає.

Ідуть вони лісом і бачать в лісовій гущавині хатинку. Входить Анс у хатинку, а там стара бабуся сидить.

— Звідки ти, добрий чоловіче? — питає.

Розказав їй Анс, як ураган його сестер заніс.

— Чи не знаєш ти, бабусю, де мої сестри? — питає хлопець.

— Ох, знаю, — відповідає бабуся. — Одна твоя сестра у щуки живе, друга — в орла, а третя — у ведмедя.

— А як би мені, бабусю, потрапити до них? — питає Анс.

— Для цього треба тобі чарівного коня дістати, — відповідає стара. — Кінь цей знаходиться у відьми.

— А як до відьми пройти?

Вивела його бабуся на стежку.

— Ось іди звідси все прямо. Три дні пройдеш — тут і хатинка її. Є у відьми дванадцять коней. Примусить вона тебе три дні стерегти їх. Якщо ти це виконаєш, — дозволить вона тобі одного коня взяти. Та гляди — не бери найкрасивішого, а бери найменшого та одноокого.

Подякував Анс бабусі, попрощався з нею і пішов стежкою. А всі його супутники — за ним слідом.

Ось приходить Анс до відьминої хатинки. Дивиться відьма з вікна:

— Ти хто такий, славний молодцю, куди прямуєш?

— Іду я, бабусю, сестер шукати, — відповідає Анс, — та стомився пішки бродити, хотів у тебе конячку попросити.

— Гаразд, буде тобі конячка, — відповідає відьма, — тільки не даром. Коні мої щодня пастись ідуть. Коли ти їх три дні постережеш, — дам я тобі одного коня вибрати.

Анс погодився. На ранок вигнала відьма дванадцятеро коней в поле. Пішов Анс їх стерегти. Всі його супутники слідом за ним ідуть.

Лежить Анс під деревом, коні по луках бродять, траву щипають. А заєць підкрався до них і чує, про що коні розмовляють.

— Як буде нас сьогодні Анс додому гнати, — говорять коні, — ми додому не підемо, а всі в різні боки розбіжимося. Так хазяйка звеліла. Нехай Анс за нами поганяється.

Побіг заєць до бджіл, розказує, про що коні розмовляють:

— Не бійся, ми Ансові допоможемо, — відповідають бджоли.

Ось уже й вечір, коней треба додому гнати.

Кинулись було коні врозтіч, а бджоли з усіх боків летять, кусають, в один табун коней збирають.

Нічого не вдієш, довелося коням додому повернутись.

Те ж і наступного дня було. А на третій день підслухав заєць, про що коні говорять, та поскаржився вовкові.

— Ну, тепер моя черга прийшла Ансові допомогти, — говорить вовк.

Увечері погнав Анс коней додому, кинулись було коні в ліс від Анса, а звідти на них вовк — зуби вишкіряє, гарчить, ніби хоче на коней кинутись і на шматки роздерти.

Злякались коні, додому вернулись.

Минуло три дні; виконав Анс і це завдання. Нічого не поробиш, доводиться відьмі розплачуватись.

— Ну, іди в стайню, вибирай собі коня, — говорить вона Ансові. А Анс вибрав найменшого одноокого коника і каже:

— Ось, бабусю, я цього хочу.

– Та ти візьми якого-небудь кращого, — умовляє відьма.

— Не хочу іншого, цього хочу, — відповідає Анс.

Як не опиралася відьма, а довелось їй віддати Ансові того коня, якого він вибрав.

Взяв Анс одноокого коника і пішов далі. Каже йому коник:

— Ти, хазяїне, попаси мене три дні на білій конюшині. Стану я богатирським конем, виростуть у мене троє крил. Попаси мене шість днів — відростуть у мене шестеро крил. А попасеш дев’ять днів — стану я дев’ятикрилим богатирським конем. Тоді нас з тобою ніхто не здолає.

Як сказав кінь, так Анс і зробив. Минуло дев’ять днів — став одноокий коник дев’ятикрилим конем, сильним, як ураган.

— Тепер, — каже кінь, — відпусти ти додому зайця, вовка та бджіл. Вони тобі відслужили. Сідай на мене, сокола на плече візьми, а рак нехай мені за хвоста «вчепиться. Полетимо ми з тобою до твоєї першої сестри.

Як кінь сказав, так Анс і зробив. Сів на коня верхи, сокола на плече взяв, рак коневі за хвоста вчепився. Звився кінь і помчав.

Загула земля, засвистів вітер у вухах в Анса. Оглянутись: він не встиг, як примчав його кінь до житла щуки.

Входить Анс в дім. Там сестра обід варить, чоловіка-щуку додому чекає. Зраділа вона братові, сіла з ним на лаву, розмовляє, погодувала його, напоїла, спати поклала. В цей час чоловік-щука повертається, носом повітря нюхає.

— Хто це у нас, жінко? Чи не дракон прилетів?

— Що ти, чоловіченьку! Це мій брат до нас пробрався.

— А, коли так, — значить мені боятись нічого.

Обернулась щука в людину. Дивиться Анс — стоїть перед ним красивий славний молодець. Привіталися вони; зять Ансові й каже:

— Лихо з нами, Ансе, скоїлося. Злий дракон мене і моїх братів зачарував: одного перетворив на орла, другого — на ведмедя, а мене — на щуку. У нас трьох і сестри твої живуть. А чари з нас тоді лише спадуть, коли дракона який-небудь молодець уб’є.

— На те я й прийшов, — Анс відповідає.

— Самому тобі дракона не подолати, — каже зять. — Піди ти до мого брата-орла. Може, він тобі порадить, як далі бути. А я мушу вранці знову на щуку обернутись.

Переночував Анс у сестри. Вранці сів на свого чарівного коня і полетів до другої сестри.

Зраділа Ансові сестра, напоїла, нагодувала, а тут і орел додому летить. Стукнув він лапами об підлогу — обернувся славним молодцем.

Розказав йому Анс, чого він прийшов, а зять і відповідає:

— Спасибі, що прийшов, братіку. Тільки самому тобі дракона не здолати. Піди-но до мого брата-ведмедя по допомогу.

Переночував Анс у сестри, а ранком далі рушив.

Прилітає він до третьої сестри. Цілий день з нею розмовляв, а ввечері чоловік-ведмідь до неї додому повернувся. Обернувся ведмідь людиною, зрадів Ансу і каже:

— Спасибі, братіку, що про нас подумав. Лягай поки що спати, а ранком обернусь я знову ведмедем, тут ми з тобою вдвох і візьмемося за діло. Живе дракон у міцному замку, та з твоїми помічниками ми його швидко здолаємо.

Вранці сіли Анс з ведмедем на чарівного коня. Рвонувся кінь з землі — тільки вітер у вухах засвистів, тільки земля під ногами майнула, а вершники вже біля драконової скелі.

Хоче Анс зразу у ворота в’їхати, а ведмідь каже:

— Постривай, братіку, дай спочатку мені попрацювати.

Заходився ведмідь каміння ламати. Земля загриміла, скелі на шматки розвалились, гуркіт над ущелинами стоїть, — ведмідь драконове житло ламає. Стіни розтрощив, у палац зайшов і до вечора звідти не виходив. А ввечері і каже Ансові:

— Ну, братіку, я своє зробив. Зв’язав дракона. Завтра ти його бити йди. А поки що давай відпочинемо.

Лягли спати Анс з ведмедем. Ранком ведмідь навчає Анса:

— Іди в палац. Як увійдеш — побачиш двоє дверей. Ліві двері ликом зав’язані. Туди не йди — там дракон лежить. А за правими дверима наша головна помічниця живе — дівчина- красуня. Дракон її від батька заніс і в полоні тримає. Ти до неї піди і попроси, щоб вона у дракона довідалась, де він свою силу тримає. Інакше ніяк його подолати не можна.

Пішов Анс до красуні, розповів їй, чого він прийшов. Зраділа дівчина.

— Адже ти — рятівник мій, — говорить, — як же мені не допомогти тобі! Почекай мене тут, я зараз до дракона піду, довідаюсь, де його сила безсмертна.

Пішла дівчина до дракона і говорить:

— Що це ти, драконе, зв’язаний лежиш? Чи в тебе більше твоєї сили немає? Де ж вона у тебе схована?

Дракон відповідає:

— За сто верст звідси стоїть така ж скеля, як ця. Є в тій скелі палац. Живе в палаці страшний бик. Убити його не можна: як тільки його вб’ють, обернеться він сірою качкою і полетить. Коли качку застрелити — випаде яйце. Упаде це яйце на дно моря. Звідти його нікому не дістати, а в ньому ж і є моя безсмертна сила. Коли б мені це яйце сюди хто-небудь приніс, зразу подолав би я усіх ворогів.

Побігла дівчина до Анса, розповідає, про що довідалася Сів Анс на коня; ведмедя, сокола і рака з собою взяв. Прилетів кінь до скелі приморської. Почав ведмідь скелю ламати, а назустріч Ансу — бик страшний.

Рубанув Анс бика з розмаху — повалився бик, вилетіла з нього сіра качка і полетіла над морем.

Побачив це соколик — кривий кігтик. Кинувся він на качку, зім’яв її. А качка кинула в море золоте яйце. Майнуло яйце в повітрі — і впало на дно моря.

Поповз рак на морське дно. Не встиг Анс і оглянутися — повзе рак з води, золоте яйце несе.

Підняв чарівний кінь копито, як стукне по яйцю — розбилось воно на дрібні шматочки. І в цю саму хвилину здох страшний дракон.

Полетів Анс назад. Входить у палац дракона; дівчина йому назустріч поспішає.

Взяв Анс красуню на сідло, помчав з нею спочатку до однієї сестри, потім до другої, потім до третьої.

— Немає більше на світі ворога нашого, — гукає, — немає злого дракона!

Тут спали з ведмедя, з орла і з щуки драконові чари. Стали вони жити, як раніше, красивими молодцями.

А Анс одружився з дівчиною-красунею і був щасливий.

Джерело: Казки народів СРСР. Радянська школа, 1954.

Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up