У одного пана були іменини. Кріпакам наказали поздоровити пана й принести подарунок. Лановий каже:
— Пан не любить, коли хтось багато говорить, то ви не дуже розбалакуйте. Коли відчините двері до пана в кімнату, то один з вас хай скаже: «Вітаємо пана!» А ті, що за дверима стоятимуть, хай підхоплять; «Зі всією ріднею!»
Як домовилися, так і зробили. Вибрали одного найсміливішого нести подарунки, а всі інші залишилися за дверима. Той узяв в обидві руки по горщику з медом і йде. А в панському будинку підлогу було так начищено, що в дерев’яних черевиках можна було йти тільки тоді, коли за стіну тримаєшся. Ледве встиг кріпак поріг переступити, як дерев’яні підошви підсковзнулися, горшки з медом із рук випорснули, а сам він так і простягся на підлозі. Падаючи, закричав:
— А щоб тебе чорти забрали!
А кріпаки, знаючи, що мають казати, в один голос гукнули:
— Зі всією ріднею!
