Як вовк задумав хліба напекти

Литовська казка

Одного разу зустрічає вовк чоловіка в лісі й просить його:

— Дай мені хліба!

Дав йому чоловік хліба. З’їв вовк, облизався. Дуже смачним здався йому той хліб. От він і каже чоловікові:

— А що треба зробити, щоб і я завжди хліб мав? Навчи мене!

— Добре,— згодився чоловік і став вовка навчати. — Спершу треба землю виорати…

— А як землю виореш, то вже можна й їсти?

— Ще ні. Потім треба жито посіяти.

— А як жито посієш, то вже можна буде й їсти?

— Ще ні. Треба почекати, поки воно виросте.

— А як виросте, то можна вже й їсти?

— Ще ні. Треба скосити.

— А як скосиш, то можна вже й їсти?

— Ще ні. Треба змолотити.

— А як змолотиш, то вже можна й їсти?

— Ще ні. Треба змолоти.

— А як змелеш, то вже можна й їсти?

— Ще ні. Треба хліб спекти.

— А як спечеш, то вже можна й їсти?

— Можна.

Подумав вовк, подумав і каже:

— Краще я хліба й не пектиму, якщо так довго треба чекати. Коли й досі без хліба обходився, то й далі проживу без нього.

Джерело: Литовські народні казки: Збірка казок.— К., «Веселка», 1988.
Переклад: Ольга Градаускенє

Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up