Півень, собака й лисиця

Литовська казка

Один господар погано доглядав свого собаку та півня. Собаці похлебтати нічого не давав, а півневі — подзьобати. От вони й нарадилися до лісу втекти, без господаря пожити. Півень знайшов собі сідало на гілляці високого дуба, а собака трохи нижче в дупло заліз і зробив там собі лігво. Отак вони удвох тихо та мирно й вік прожили б, по-дружньому все між собою ділячи, коли б не та звичка у півня ночами співати та людей до роботи будити.

Заспівав півень у лісі перший раз — і почула його голос лисиця, а почувши, вилізла з нори. Заспівав півень удруге — лисиця вуха настовбурчила, слухає, з якого боку голос долинає. Прислухалася та й пішла на той голос. Прибігла до дуба, стала та й думає: «Я цього півника із дуба зманю, піймаю та й з’їм». Підняла писок угору й завела солоденьким голоском:

— Ти один-однісінький півник на весь ліс, а я теж тут самасамісінька лисичка. Спустися, півнику, вниз, будемо з тобою жити в дружбі та злагоді.

— А я тут не один,— каже півник. — Унизу піді мною живе мій друг — воротар. Постукай у ворота, попроси, щоб він тебе впустив. Може, він одчинить ворота й тебе прийме.

Лисиця подумала, що той воротар — другий півень, і зраділа невимовно: от із’їсть не одного півня, а відразу двох. Постукала хвостиком об дуба, сидить і чекає, поки їй ворота відчинять. Аж тут собака як плигоне з дупла та як ухопить її за загривок! Крекче лисиця, стогне, неначе ота коза, і хвостом вертить, та тільки й устигла подумати: «Заманулося півнячого м’яса, та своє півневі й собаці принесла».

Собака так її трусонув, що на цьому й кінчились усі лисиччині хитрощі.

Джерело: Литовські народні казки: Збірка казок.— К., «Веселка», 1988.
Переклад: Ольга Градаускенє

Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up