Якось увечері курка вилетіла на високого дуба та й заснула. І приснилося їй, що коли вона не піде на Лису гору, то весь світ загине. Вона швиденько злетіла додолу і так як була вирушила в дорогу.
Іде вона і зустрічає півня.
— Добрий день, півнику — золоте пір’ячко,— вітається курка.
— Добрий день, курочко-чубарочко,— відповідає півень.— Ти куди так зарані?
— Та йду на Лису гору, а то загине весь світ.
— Хто тобі сказав? — питає півень.
— Я цієї ночі спала на дубі, і мені таке приснилося.
— То й я піду з тобою,— каже півень.
Ідуть вони, йдуть і зустрічають качку.
— Добрий день, качко-крячко,— вітається півень.
— Добрий день, півнику — золоте пір’ячко,— відповідає качка.— Ти куди так зарані?
— Та йду на Лису гору, а то загине весь світ.
— Хто тобі сказав, півнику — золоте пір’ячко? — питає качка.
— Курочка-чубарочка.
— А тобі хто сказав, курочко-чубарочко? — питає качка.
— Я цієї ночі спала на дубі, і мені таке приснилося.
— То й я піду з вами,— каже качка.
Ідуть вони, йдуть і зустрічають гуску.
— Добрий день, гуско-товстогузко,— вітається качка.
— Добрий день, качко-крячко,— відповідає гуска.— Ти куди так зарані?
— Та йду на Лису гору, а то загине весь світ.
— Хто тобі сказав, качко-крячко? — питає гуска.
— Півник — золоте пір’ячко.
— А тобі хто сказав, півнику — золоте пір’ячко?
— Курочка-чубарочка. .
— А тобі хто сказав, курочко-чубарочко? — питає гуска.
— Я цієї ночі спала на дубі, і мені таке приснилося,
— То й я піду з вами,— каже гуска.
Ідуть вони, йдуть і зустрічають лисицю.
— Добрий день, лисичко-сестричко,— вітається гуска.
— Добрий день, гуско-товстогузко,— відповідає лисиця.— Ти куди так зарані?
— Та йду на Лису гору, а то загине весь світ.
— Хто тобі сказав, гуско-товстогузко?
— Качка-кряяка.
— А тобі хто сказав, качко-крячко?
— Півник — золоте пір’ячко.
— А тобі хто сказав, півнику — золоте пір’ячко?
— Курочка-чубарочка.
— А тобі хто сказав, курочко-чубарочко?
— Я цієї ночі спала на дубі, і мені таке приснилося.
— Дурна балачка, світ не загине, коли ви не підете на Лису гору. Ходімо краще до мене, до моєї хати, вам буде там гарно й тепло.
Погодились вони і пішли з лисицею.
Привела їх лисиця до своєї хати, розпалила вогонь, стало тепло, і їм захотілося спати. Качка й гуска вмостилися по кутках, а півень з куркою вилетіли на жердину.
Коли гості міцно заснули, лисиця взяла гуску й пригребла її в другому кутку, далі від качки. А курка вчула крізь сон, що лисиця шарудить чимось, вилетіла на вищу жердину й промурмотіла:
— Хто там товчеться?
— А, ніхто,— відповіла лисиця,— це вітер крутить сміттям по хаті. Спи собі й не базікай.
І курка спокійно заснула.
А лисиця перечекала трохи і заходилася пригрібати й качку.
Курка знов прокинулась, вилетіла на ще вищу жердину та й промурмотіла крізь сон:
— Хто там знов шарудить?
Тоді скинула оком на лисицю й побачила, що та пригребла гуску й качку. Вона вилетіла на найвищу жердину, глянула крізь димар і вигукнула:
— Ох, скільки там летить ситих гусей!
Лисиця бігом надвір, бо хотіла вполювати ще одну гуску. А курка збудила півня й розповіла йому, що сталося з гускою-товстогузкою та качкою-крячкою.
Потім вилетіли курочка-чубарочка та півник — золоте пір’ячко крізь димар і чимдуж подалися на Лису гору. Бо якби не пішли, то напевне загинув би весь світ.
