Про що сперечалися Етувгі і Айпанана

Ескімоська казка

Давно, кажуть, це було. Жили два мисливці в різних селищах. Одного звали Етувгі, другого — Айпанана. Вийшли вони раз кожен із своєї яранги і вирушили на полювання.

Айпанана вислідив дикого олеия і застрілив його з лука, а Етувгі поставив пастку на вовка і піймав його.

Здирає Айпанана з оленя шкуру та підхвалює:

— В жодного оленя такої гарної шкури нема!

А Етувгі став здирати з вовка шкуру. Здирає та радіє сам собі.

— Добра шкура, тепла!

Сховав Айпанана оленяче м’ясо в торбу, перекинув через плече шкуру і попрямував до свого селища.

А Етувгі перекинув через плече вовчу шкуру і пішов, веселий, у своє селище. Ішли вони, ішли і зустрілись.

Глянув Етувгі на оленячу шкуру і каже Айпанані:

— Гарну оленячу шкуру ти несеш!

Глянув Айпанана на вовчу шкуру і каже Етувгі:

— Чудова вовча шкура й тобі попала!

Один вихваляє оленячу шкуру, другий розхвалює вовчу. Айпанана каже:

— Велика і тепла шкура у твого вовка!

Етувгі каже:

— Гарного кольору твоя оленяча шкура! Тільки на вовчій шкурі шерсть густіша, як на оленячій!

Не згодився Айпанана.

— Ні, — відказує, — у оленя шерсть густіша, як у вовка!

— Пусте балакаєш! — кричить Етувгі. — У вовка шерсть куди густіша!

Довго сперечалися, довго кричали. Нарешті Етувгі каже:

— Ану, давай полічимо, на якій шкурі шерсті більше — на вовчій чи на оленячій!

— Давай! — відказує Айпанана.

Умостились, поклали перед собою шкури, стали лічити. Етувгі вискубує з вовчої шкури шерстинку за шерстинкою і вбік відкладає. Айпанана скубе з оленячої шкури шерстинку за шерстинкою, одну по одній — рядком кладе…

Почали вранці лічити — весь день лічили, весь вечір лічили, всю ніч лічили.

Новий ранок настав, а вони все лічать. Ще день лічили, і ще, і ще… Люди на полювання ходять, оленів, песців, нерп, моржів, китів убивають, рибу ловлять, одяг шиють, луки, начиння майструють, а Етувгі та Айпанана все лічать і лічать…

Гляне один, скаже:

— Все-таки у вовка шерсть густіша!

— Ні, в оленя густіша, — відповість другий.

І той не хоче поступитись, і інший не бажає здатись.

Обидва з голоду попухли, обидва ослабли… Кажуть, сидять вони на тому самому місці й досі та все лічать, та все лічать…

Вся казка! Тьху!

Переклад: Антоніна Литвин

Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up