Циган і водяник

Циганська казка

Рибалив якось циган день і жодної рибини не спіймав. «Ну, хоча б сам дідько попався», — заремствував про себе циган, і в ту ж мить його поплавець заходив по воді й пірнув. Циган уперся ногами в берег і потяг вудилище. «Ото буде дітям на юшку!» — зрадів.

Раптом хтось із води голос подає:

— Цигане, не тягни мене, бо я не риба!

— На безриб’ї і рак риба! — відповідає циган і ще дужче тягне.

— Цигане, не тягни мене, бо я нечистий! — знову чути той голос з води.

— А моя жінка і нечистого зробить чистим!

— Цигане, хіба ти не розумієш, що я — водяник?

— Слава богу, що хоч водяник спіймався, — каже циган, — у мене вже три дні діти й жінка голодні, що й дідька з’їдять!

Дуже злякався водяник. Бачить, що з циганом не домовиться ніяк, і став його благати:

— Цигане! Я дам тобі один коштовний камінець, лише пусти мене!

Погодився циган. Притяг водяника до берега, забрав у нього діамант і відчепив гачок. А водяник чимдуж пірнув у глибочінь, аби втекти світ за очі від навісного цигана.

Переклад: Ілько Мазур

Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up