Троє друзів

Якось чирок, лисуха та черепаха потоваришували. А жили вони на острові посеред озера.

З’явився якось біля озера мисливець та й унадився відтоді ходити сюди на лови.

Побачили це чирок та лисуха й домовилися втікати. Стали прощатися з товаришкою:

— Сестро черепахо, ми полетимо звідси, бо не дадуть нам тут жити — сама бачиш. Отож прощавай!

Черепаха й просить їх:

— Любі мої, візьміть і мене з собою!

— Як же ми тебе заберемо, коли ти не вмієш літати? — запитують чирок та лисуха.

— Що хочте робіть,— одказує черепаха,— а мене саму тут не кидайте!

Думав-гадав чирок та й знайшов спосіб забрати черепаху. Узяв лозиночку, один кінець її поклав на лисуху, другий — на себе і сказав своїй подрузі черепасі:

— Вхопися зубами за середину лозинки.

Черепаха зробила, як їй звеліли, і чирок з лисухою знялися вгору.

Довелося їм перелітати якось село.

А край села гралися діти. Побачили вони чирка з лисухою та й закричали:

— Агей, подивіться, дві качки несуть черепаху!

— Це мене, це мене!..— крикнула черепаха і впала додолу.

От лисуха й каже чиркові:

— Друже, а наша черепаха впала.

— Що ж, коли вона знайшла когось кращого за нас, то хай падає,— одказав чирок.— А якби була мовчала, то полетіла б оце з нами.

І вони полетіли далі.

Джерело: Туркменські народні казки.— К.: Веселка. 1980 — 126 с.
Переклад: Григорій Халимоненко

Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up