Жив собі дуже побожний багач Миколай і хотів потрапити до раю. Казав у селі:
— Дам торбу грошей тому, хто спровадить мене в рай.
А про це почули двоє шахраїв. Вони побілили обличчя мукою і прийшли вночі під його вікно. Заковтали у шибки. Багач висунув голову. Шахраї проспівали:
Миколаю, Миколаю,
Лагодься до раю.
Вони віддалилися, махаючи руками — так, гейби летіли.
На другу ніч знову прийшли під вікно і завели тієї самої:
Миколою, Миколою,
Лагодься до раю.
Багач почав збиратися. Приготував торбу грошей, бо знав, що треба буде дідькам бакшиш дати, аби його не потягли до пекла. Коли все було готове, сів собі коло вікна й чекає.
А шахраї викопали в саду глибоченьку яму і довкола неї засвітили свічки. Відтак заковтали у шибку:
Миколою, Миколою,
Вже пора до раю.
Багач вийшов надвір. Шахраї взяли його файно попід руки і повели в сад. Там відібрали торбу з грішми і спустили багача до ями. Накрили яму дошками, притрусили глиною, і зникли.
Коли розвиднялося, багач почав кричати:
— Гей, жінко, йди сюди і подай мені драбину, бо я, ади, вже вернувся з раю.
Жінка сплеснула в долоні.
А багачисько більше не хотів до раю.