Черепаха і дикі качки

Узбецька казка

На маленькому острівці посеред озера жили собі дикі качки, які приятелювали з черепахою. І було б усе гаразд, та одного дня поблизу озера об’явився мисливець. Помітили його качки — зрозуміли: добра не жди, то й вирішили тікати з озера. Стали прощатися з черепахою:

— Мусимо тікати звідси, люба сестричко. Життя нам дорожче. Отже, прощавай, може, ніколи вже й не побачимося.

Стала благати їх черепаха:

— Візьміть і мене з собою, ненаглядні сестрички.

— Як же ми тебе візьмемо з собою? Адже ти літати не вмієш! — здивувалися дикі качки.

— Ой, придумайте що-небудь, тільки не лишайте мене тут саму. І мені ж моє життя дороге.

Міркували, міркували подруги-качки та й знайшли-таки спосіб прихопити з собою черепаху. Підшукали міцну очеретину, сказали черепасі, щоб ухопилася за неї зубами, кінчики очеретини взяли своїми дзьобами і злетіли обережно вгору.

Летять качки понад заростями очерету — тугаями, летять понад степом та пустелею, тримається черепаха, хоч і нелегко їм усім. Але ж дружба є дружба. Та ось пролітають вони над якимось кишлаком. Побачили дітлахи, що гралися на околиці, незвичну картину в небі та й закричали:

— Дивіться, дивіться, качки стару калошу кудись понесли! Не калошу, а мене — черепаху! — роззявила рота обурена черепаха та й гепнулася в якусь калюжу.

А качки полетіли далі.


Оцінити:
1 зірочка2 зірочки3 зірочки4 зірочки5 зірочок

up