Якось тигр зголоднів. Він виліз із густих заростей, потягнувся, загарчав і вирушив на пошуки здобичі.
Птахи, олені, навіть ведмеді — усі розбіглися, щоб не потрапити йому на очі. Полохлива лань схоронилася за колючим чагарником. Білка прожогом злетіла на дерево, прошмигнула в дупло і, висунувши мордочку, нашорошила вуха. Її маленькі оченята тривожно стежили за тигром. А той спокійно йшов, м’яко ступаючи по сухому листю.
Одна лише мавпа ні про що не тривожилася. Здершись на високе дерево, вона їла смачні плоди і так захопилася, що не помітила наближення тигра.
— Ану швидко злазь, я тебе з’їм! — гаркнув тигр.
Мавпа здригнулася, але швидко зметикувала, як можна викрутитися:
— Почекайте, дядечку тигре! Чи не бажаєте спершу попоїсти цих смачних плодів? Напевно, ви їх ніколи і не куштували! Адже я — Мавпа, що пересувається по деревах, усі смачні плоди мені відомі.
— Ну що ж, — відповів тигр, — давай спробую.
— От і добре! — зраділа мавпа. — Я вам цим деревом поступлюся, залазьте!
Жадібний тигр поліз на дерево, пускаючи слину з нетерпіння.
Побачивши, що врятувалася від смерті, мавпа зіскочила на землю і вирішила поквитатися з тигром.
— Гей, дядьку! — закричала вона йому. — Треба вміти вибирати плоди: їсти можна тільки зелені, тверді, а м’які — червиві усередині, кидайте їх на землю!
Тигр лазив з гілки на гілку, не пропускаючи жодного плоду.
Усі зелені, незрілі плоди він, за порадою мавпи, клав собі до пащі і з плямканням з’їдав, стиглі ж скидав на землю.
А мавпа була тут як тут і наминала їх за обидві щоки.
Так тривало доти, поки тигр, з’ївши всі зелені плоди, не вирішив спробувати стиглих. Відчувши дивну насолоду, він у гніві зіскочив з дерева, але мавпа вже накивала п’ятами. Тигр кинувся за нею і загнав її на високе дерево.
— Мавпо, — загарчав він, зупинившись під деревом, — ти насмілилася обдурити мене, зараз я тебе розірву!
Мавпа була засмучена, тому що зопалу залізла на дерево, на якому висів величезний, як барабан, бджолиний вулик. Полізеш угору — покусають бджоли, спустишся униз — потрапиш тигру на обід.
Але вона і тут не розгубилася:
— Перепрошую, дядечку тигре! Ви, напевно, шукаєте Мавпу, що пересувається по деревах, а я — Мавпа, що б’є в барабан.
По цих словах вона обережно присунулася до самого вулика і зробила вигляд, що б’є по ньому лапою. Вона надувала щоки і, удаючи гуркіт барабана, кричала: «Пум, пум!»
Тигру це дуже сподобалося:
— Ану, мавпо, дай мені теж ударити!
Мавпа вдала, начебто їй дуже не хочеться поступатися своїм місцем тигру, і затрималася на дереві. А тигр уже з нетерпінням прогарчав:
— Швидше спускайся униз, звільняй місце!
Але мавпа попередила тигра:
— Спершу вам потрібно зламати гарну палицю, щоб нею можна було як слід ударити, а потім нарвати побільше міцних ліан, щоб прив’язатися до стовбура.
Тигр метнувся в кущі і швидко приніс усе, що веліла мавпа. Потім вони разом полізли на дерево. Діставшись вулика, мавпа сказала:
— Оце і є барабан.
Тигр приготувався було вдарити по ньому палицею, але мавпа утримала його:
— Не поспішайте, ще не все готово!
Узявши ліани, вона міцно прив’язала тигра до стовбура.
— Навіщо це? — запитав він.
— Обов’язково потрібно вас прив’язати, — пояснила йому мавпа. — Від приємного гуркоту барабана тіло охоплює настільки блаженна знемога, що можна звалитися з дерева. А тепер бийте хоч цілий день. До чого ж це приємно! Спробуйте рвонутися: треба перевірити, чи міцно тримають вас ліани.
Тигр зробив кілька рвучких рухів, і, хоча ліани витримали, він усе ж таки попрохав мавпу прикрутити його ще міцніше. Мавпа охоче виконала це прохання, залишивши тигру вільною лише одну лапу, якою він тримав палицю.
— Тепер усе як треба. Тільки не поспішайте, я дам сигнал, коли бити.
Затим мавпа зістрибнула з дерева в кущі і відбігла на значну відстань. Тигр нетерпляче чекав, тримаючи напоготові ціпок.
— Бийте, дядечку!
— Пум! — щосили тигр ударив палицею по вулику.
Хмара бджіл вилетіла відтіля і обліпила все його тіло. Тигр заплющив очі і розлючено заревів на весь ліс, але бджіл це не злякало. Тигр рвався так, що все дерево тряслося, але ліани міцно тримали його.
Лише після того, як йому вдалося перегризти їх, тигр нарешті звільнився і, весь покусаний бджолами, впав на землю, палаючи бажанням помститися мавпі.
Мавпа утікала щосили, але змагатися з тигром у швидкості їй було не до снаги.
Відчувши, що переслідувач наближається, вона кинулася в струмок і зробила вигляд, начебто розшукує молюсків.
— Нарешті я тебе спіймаю! — загарчав тигр. — Зараз я розірву тебе за твою зухвалість, брехухо!
— Що ви, що ви! Адже я — Мавпа, що збирає молюсків, а зовсім не Мавпа, що пересувається по деревах, чи Мавпа, що б’є в барабан. До чого ж багато в цьому струмку риби! А ви, дядечку тигре, полюбляєте рибу?
Почувши про рибу, тигр миттю про все забув, так йому кортіло поласувати. Він стрибнув до мавпи в струмок і в пошуках здобичі став ретельно перевертати камені і розкопувати нори крабів.
— От під цим каменем, — сказала йому мавпа, — напевно ховається багато риби. Я зараз підніму його, а ви спробуйте прогнати відтіля рибу хвостом.
Тигр послухався, і мавпа з великим зусиллям підняла валун. Тільки-но тигр сунув під нього хвіст, мавпа зробила вигляд, що камінь вислизнув у неї з лап, — і хвіст опинився придавленим. Тигр завив від болю, рвонувся, але хвіст був міцно затиснутий. Мавпа стрибала навколо, охаючи та ойкаючи на всі лади:
— Яке лихо! Дядьку, не інакше, як водяний дух задумав покарати вас за самовільне полювання в його володіннях!
І вона вискочила на берег, вигукнувши на ходу:
— Доведеться збігати до джерела і принести жертву духу, щоб він вас відпустив!
Неподалік знаходилася невелика гребля, побудована селянами для зрошення. Мавпа відкрила засувку і пустила воду.
Вода в струмку стала швидко прибувати, сильна течія била і тріпала тигра об каміння. Зрозумівши, що справи кепські, тигр рвонувся з такою силою, що хвіст обірвався.
Тигр кинувся за мавпою.
Та зовсім вибилася з сил. Цього разу загибель здавалася неминучою. Усе ж таки вона ще раз вирішила удатися до хитрощів і побігла прямо до села.
Люди, побачивши мавпу, кинулися ловити її. Мавпа залізла до саду і хотіла сховатися серед дерев, але зненацька впала до ями, де раніше було вапно.
Яма виявилася такою глибокою, що мавпа, як не намагалася, не могла доплигнути до краю.
А селяни, довго не бачивши мавпу, розійшлися по своїх оселях.
З’явився тигр. Він довго бродив садом, відчував, що мавпа десь поблизу, але де — ніяк не міг зрозуміти. Нарешті він сів біля самої ями і став зализувати кров на обривку хвоста. У мавпи миттю виник хитрий план.
Зляканим голосом вона тихенько гукнула до тигра:
— Дядьку! Невже ви усе ще нагорі? Скоріше стрибайте сюди! Хіба не бачите, що небо от-от впаде на землю і задавить вас?
Задерши морду, тигр подивився нагору. У небі, прямо над ним, висіла величезна грозова хмара, яка, здавалося, неминуче повинна впасти.
Переляканий тигр кинувся до ями, але й там страх не залишив його, і він міцно заплющив очі. Стомлений своїми негараздами, тигр незабаром заснув, забувши про мавпу.
А мавпа й тут не дала йому в спокою. Узявши прутик, вона почала лоскотати тигру ніздрю.
Той чхнув і прокинувся.
— Мавпо, не заважай мені спати!
Мавпа знову стала лоскотати йому ніздрю. Цього разу тигр розсердився:
— Якщо ти зараз же не припиниш, я викину тебе з ями, і небо впаде прямо тобі на голову!
Мавпа знову взялася за своє.
Розлючений тигр схопив її за лапу і викинув з ями, а сам знову заснув.
Мавпа стала обабіч ями і пронизливо закричала, а потім кинулася до лісу. Почувши лемент, мешканці села похапали вила й ціпки і кинулися до ями. Мавпи вони там не знайшли, проте почули хропіння тигра, що лунало знизу. Вони завалили яму соломою і підпалили.
Тигр спав так міцно, що прокинувся лише тоді, коли вогонь став лизати його шкуру. Він вискочив із ями і потрапив прямо на гострі вила селян, які встромилися йому в черево й у боки. Тигр забився в судомах. Тут і прийшов йому кінець.
