Було це так давно, що нині навіть важко повірити, що це таки справді було.

Жило собі троє відьом. Старшу звали Тірха, середульшу — Гезіла і наймолодшу — Геліда.

Всі вони дуже сумували. Сумували тому, що ніхто їх не кохав. А їм дуже хотілося повиходити заміж. Але, як і всі відьми, Тірха, Гезіла й Геліда були злі й нечесні, а до того ще й негарні. Жоден чаклун, жоден маг, жоден змій, навіть жоден чорт не сватався до жодної з них.

Тоді відьми вирішили самі підшукати собі женихів.

Полетіли вони на найвищу відьмацьку гору, де споконвіку жила стара-старезна, страшна-страшнюча мати всіх відьом. З нею вони й хотіли порадитись. Проте, як і всі відьми, мати відьомська навіть дітей своїх не любила. Побачивши Тірху, Гезілу й Геліду, вона викинула сніп полум’я з дупла порохнявого дерева, у якому постійно жила.

Полягали на землю перелякані відьми, а мати їхня, зареготавши, виткнула голову з дупла й гукнула:

— Знову когось кудись влаштовувати треба? Знову самі не можете заробити собі хліба щоденного?

— Мамо, ми заміж хочемо! — закричали влад Тірха, Гезіла й Геліда. — Ти ж знаєш усе, що було, що є і що бути може. То скажи нам: коли й за кого ми заміж повиходимо? А якщо ні, то чому?

І знову сніп полум’я вихопився з дупла порохнявого дерева. І знову попадали на землю перелякані відьми.

— По одній підходьте до мене! — рипучим голосом мовила стара-старезна, страшна-страшнюча відьомська мати. — Тоді й задовольню вашу цікавість.

Відьми почали штовхатися — кожна хотіла першою підійти до матері й першою вийти заміж.

Нарешті всіх перемогла Тірха — мовляв, вона старша, їй заміжжя найпотрібніше…

Влізла в дупло порохнявого дерева, сіла перед матір’ю, а та їй каже:

— Якнайшвидше облети увесь світ сім разів. Коли твій лет буде стрімким, побачиш високе крислате дерево, все поросле шовковим мохом, поруч — невеличке квітуче поле, посеред поля — потічок, а на березі потічка — кожух, на якому спить красень-пастух. Якщо встигнеш поцілувати його, поки не прокинувся, то зачаруєш його серце, і він покохає тебе, і ти станеш йому за дружину. Однак якщо бодай щось тобі не вдасться, то навіки залишишся незаміжньою. Затям це гарненько.

Тірха, рада-радісінька, вистрибнула з дупла й почала пританцьовувати то на одній нозі, то на другій, то на обидвох ураз. Але сестрам таємниці своєї не виказала. Лише хитро всміхнулася сама до себе.

Другою в дупло влізла Гезіла, третьою — Геліда.

Кожна вистрибнула з дупла весела, щаслива, кожна танцювала спочатку на одній нозі, потім на другій, а відтак — на обидвох.

Не здогадувалися відьми, що мати всім їм дала однакові поради.

Троє молодих відьом водночас злетіли в небо.

Перший раз облетіли світ не дуже швидко. А вже вдруге мчали так, аж у вухах свистіло!

Коли облітали світ усьоме, побачили високе крислате дерево, все поросле шовковим мохом, поруч невеличке квітуче поле, посеред поля — потічок, а на березі потічка — кожух, на якому спав красень-пастух.

Пастух не випадково приходив на це поле до гомінкого потічка.

Якось, випасаючи поблизу свою отару, побачив він молоду, вродливу, добру чарівницю, яка збирала на полі квіти, плела вінки і пускала їх за течією потічка.

Відтоді закоханий пастух часто приходив на це місце. Говорив слова кохання, кликав чарівницю.

Не знали цього потворні відьми.

Пастуха вони побачили водночас і всі троє враз спрямували до нього свій лет. Прямо над ним буцнулись лобами, аж загуло довкіл.

Попадали на землю, вмить посхоплювались і кинулися до пастуха. Але знову зіткнулись лобами і порозлітались в різні боки.

Сидять, кліпають очима, чухають потилиці. І здогадалися вони, що їхня мати, стара-старезна, страшнастрашнюча мати всіх відьом, дала їм однакові поради.

— Я найстарша між нами, — озвалася Тірха. — В мене коси найгустіші. Красень-пастух буде моїм чоловіком!

— А я найсередульша між нами! — сказала Гезіла. — У мене ніс найдовший! Красень-пастух буде моїм чоловіком!

— А я наймолодша між нами! — мовила Геліда. — В мене ноги найдовші! Красень-пастух буде моїм чоловіком!

Вони почали сперечатися, сваритись, але так і не дійшли згоди.

Пастух від їхніх криків і вереску прокинувся. Розплющив очі, побачив потворних відьом і знову заплющив — уже від страху. До того ж він почув, що сварка точиться через нього.

І подумав пастух, слухаючи відьом:

«Якщо котрась із трьох змушуватиме мене одружитись із нею, я помру!..»

Зрозумівши, що гризні не буде кінця, Тірха вигукнула:

— Два дні красень-пастух житиме в моїй хатині!

— Два дні красень-пастух житиме в моїй хатині!— верескнула Гезіла.

— Два дні красень-пастух житиме в моїй хатині! — зіпнула Геліда.

Ще дужче злякався пастух, аж волосся піднялося йому руба.

Не міг придумати нічого, щоб утекти од відьом. Адже вони вміють літати!.. Розгублений, стояв ні в сих, ні в тих.

На гучні крики й вереск висунула з води голівку молода, гарна, добра чарівниця. Вона одразу зрозуміла, хто й чому сперечається. Тож і сказала:

— Добридень вам, найвродливіші в світі відьми з найніжнішими голосами!

Відьми замовкли, поглянули на чарівницю і в один голос мовили:

— Так, ми вродливі! Так, ми ніжного лосі! А чи буде нинішній день добрим для нас, це залежить від цього пастуха!

Пастух, збагнувши, що відьми на нього розізлилися, озвався:

— Найвродливіші в світі відьми з найніжнішими голосами! Я згоден жити по два дні в кожної з вас. Але ж тиждень має сім днів. То як мені бути з сьомим днем, з неділею?..

Замислилися відьми.

А тоді знову зчинили рейвах: кожна забажала, аби сьомий день красень-пастух жив у неї.

Тірха насварилася на Гезілу, замахала перед її обличчям пазуристими пальцями.

Гезіла смикнула за носа Геліду.

Геліда штовхнула Тірху, і та дала сторчака.

Знову завелися відьми. Лаялись, проклинали одна одну, плакали, благали…

Тірха була все-таки найкмітливіша з-поміж сестер. Вона спритно вхопила пастуха за ноги і хотіла злетіти з ним у небо.

Гезіла, це помітивши, вхопила його за руки й потягла пастуха в інший бік.

Геліда вчепилася в пастухів пояс і смикнула його ще в інший бік.

Пастух зовсім перелякався. Адже відьми могли розірвати його на шматки!..

Аж тут ніжним голосом озвалася до відьом добра чарівниця:

— Любі мої відьмочки! Тож ви хлопця розшматуєте. Тоді й мати ваша не склеїть його так, щоб він був цілий і здоровий. Давайте домовимося, що сьомий день пастух гостюватиме в мене. Сьогодні якраз неділя. Отож, щоб ви не сперечалися, я забираю пастуха з собою. А ви тим часом визначте, в котрої з вас він житиме перші два дні.

Пастух так кохав чарівницю, що не збагнув одразу: та обманює відьом. Бо ж якби він збагнув, то навіть їй не дозволив би лукавити з потворними відьмами.

Широкими очима дивився він на прегарну чарівницю і милувався нею.

Нарешті він торкнеться її руки, нарешті вона вимовить його ім’я, нарешті він слухатиме, наче чарівну музику, її голос!

Чарівниця взяла пастуха за руку, ввійшла з ним у потічок, і обоє вони зникли.

Минув день, минув рік, потім п’ять, потім десять років, але пастух, певна річ, не з’явився.

Відьми кликали його, гукали, сипали прокльонами, та намарне. Аж урешті повростали в землю, обернувшися на жалючу й суху кропиву. І якщо, бува, хтось необережний доторкнеться до неї, вся його шкіра береться пухирцями. Бо дуже сердиті сестри, що довіку приречені дівувати…

Пастух із чарівницею й понині живуть у річці весело й щасливо.

А ви, коли побачите, як річкою або потічком пливе вінок, щоб знали: то гарна й добра чарівниця посилає вам своє вітання.