Як братік Кролик одірвав собі хвоста
Одного разу братік Кролик гуляв по вулиці, гордо вимахуючи своїм чудовим пухнастим хвостом. Бо у Кролів колись були такі ж великі та пишні хвости, як і в Лисиць. Година була морозна, і братік Кролик аж пританцьовував на ходу.
Іде він собі та йде, коли ж назустріч йому чимчикує братік Лис, та ще й несе велику низку риби. А в той час Кролик з Лисом були великими друзями.
— Здоров був, братіку,— привітався Кролик.
— Здоров,— відповів Лис.
— А де це ти взяв стільки риби?
— Де? Звісно — в річці наловив.
Тут хитрющий Лис вирішив скористатися нагодою й піддурити Кролика. Він порадив Вухатому піти до ополонки, опустити в воду хвоста й чекати до ранку, поки на нього начіпляється вдосталь риби.
Братік Кролик так і зробив. Діждавшися вечора, він узяв з собою відро, тепло одягнувся, щоб не змерзнути, та й кинувся притьмом до річки.
Вмостившись на краю ополонки, Вухатий опустив хвоста у воду і став чекати. Клятий мороз аж тріщить, а братік Кролик сидить і не ворухнеться: боїться сполохати рибу.
Так просидів бідолаха до ранку. А коли на обрії всміхнулось ясне сонечко, вирішив тягнути. Смикнув раз, сіпнув другий,— хвіст неначе прикипів.
«Ото багато, мабуть, начіплялося риби! — подумав Кролик.— Тепер хай братік Лис не хизується своїм уловом».
Вперся Вухатий всіма чотирма лапами і щосили потягнув. Коли це щось як трісне! «Ой-ой!» заверещав бідолашний Кролик. Помацав ззаду, а хвоста нема — одірвався!
З тих пір у всіх кроликів такий куций кумедний хвіст.
