Була у маленького Краба
Стара і сувора баба.
Лиш вийде гулять Крабенятко —
Вона наступає на п’ятки:
«Туди не ходи і сюди не ходи!
Зарийся в пісочок!
Не лізь із води!»
А ще був у нього дід —
Найстарший на весь їхній рід.
Куди Крабенятко не піде —
Стріча на дорозі діда.
Старий заступає дорогу,
Хапає малого за ноги,
Лякає дитину акулою,
Рибалкою дядьком Вакулою.
І так від зорі й до зорі
Пильнують малого старі.
Попереду суне дідусь,
Такий обережний Крабусь.
Позаду чвалає бабуся,
Така невблаганна Крабуся.
Нема йому волі на світі,
Хоч лізь на гачок або в сіті.
І якось малий ненароком
Пішов собі іншим кроком.
Убік та й убік, убік та й убік,—
Від баби і діда втік.
Тепер він вже виріс нівроку,
А ходить за звичкою боком.
Побачиш такого Краба,
То знай: він тікає від баби.
Від баби, бабуні, бабусі,
Такої старої Крабусі.
Від діда свого Крабуся…
На цьому і казочка вся.
