Хто там ходить біля хати?
Немовлятко Вітерець.
Тільки вийду — він скакати,
Мій маленький стрибунець.
І за ним простежить можна,
Хоч мені він до колін:
Ось пошарпав подорожник.
Ось погладив травку він…
Тільки дні біжать за днями,
І росте знайомий мій:
Він уже попід гілками,
Вже дорослий Вітровій.
Він приносить шелест дуба,
Запах моря іздаля,
Він скуба мене за чуба,
Наче я ще немовля.
З кожним разом вище, вище —
Лиш встигай дивитись вслід.
Ось до мене хвацько свище,
Вирушаючи в політ.
Був у травні Вітренятком.
А тепер, в осінні дні,
Там, де в небі гуси-цятки,
Загубивсь у вишині.
Неодмінно, неодмінно
Він повернеться назад
І на крилах хуртовини
Принесе нам снігопад.
